9.02.1894 р. До матері

Люба мамочко!

Отримали ми вчора гроші, спасибі тобі за них, тепер уже «хліб насущний» надовго забезпечений. Я тобі 13-го пришлю настоящі цифри, скільки іменно йде на нас грошей у місяць, бо тоді я зведу докупи всі свої рахунки, скільки на що пішло і т. п.

О[льзі] А[нтонівні Лисенко] я оддала гроші, вона дуже тебе дякує і каже, що навіть не сподівалась, що ти так хутко обізвешся на її прохання. У них у домі, як завжди, слабі: М[икола] В[італійович] то на руки, то на ноги скаржиться, О[льга] А[нтонівна] ніяк наслідків інфлюенци не позбудеться, у Мусі знов поліп у вуху відновився, а бідний К[остянтин] А[нтонович Липський] такий тепер страшний та нещасний, що серце болить дивитись на нього, певне, правду казали лікарі, що він мусить загинути. Але все-таки у них ніхто не лежить, навпаки, всі ходять чимало і до нас часами заходять.

Я тепер потроху одходжу. Після твоєї ради ми почали брати молоко та й взагалі ми голодом не моримось, хоть, звичайне, і не роз’їдаємось без пуття. На Никиту ми таки не ходили, цур їй! Коли вже одважитись платить скажені гроші, то краще вже піти на французького трагіка Mounet Sully, що приїде в февралі, то вже таки справжній «світач» – перший трагік з Comédie française! Гратиме всього двічі: «Сід» і «Гамлет». З ним і ціла трупа французька; я думаю піти, якщо ціни хоч трохи будуть людські (я вже не кажу божі!).

Книжок Толстого ми послали 6: «Анна Кар[еніна]» (3 т.), «Детство и отр[очество]» (чи «Юность» – не пам’ятаю), 1 т., давні рассказы («Казаки» тощо), 1 т. і «Последние произв[едения]», 1 т.

Спасибі Оксаночці, Микосеві і Дорі за листи! Вони дуже славно почали писать листи, так-таки все як слід розписано. Ми їм хутко знов напишем, тільки не тепер, тепер нема часу. Ліля сьогодні не може писать, бо цілий день учиться. За картинки теж спасибі. Це дуже цікаво, що у Микося така редька буде – будем їсти! («Будем їсти, та не всі!..»)

Я сими днями кінчила «Одинака» (як його назвать, я й сама не знаю!). Здається, вийшов непогано, тільки все-таки я його буду немало поправлять. Я його читала при маленькому зборі, і він справив дуже добре враження, надто Людя і Слав[инський] наговорили мені дуже милих речей. Напиши, коли ти думаєш приїхати в Київ; якщо не хутко, то я пошлю тобі ті глави «Одинака», що ти ще не читала, – я не хочу друкувать його без твого перегляду. А перші глави почну переписувать. Тепер хоч уже ніхто не гризтиме моєї голови! Вони думають, що се так легко повість написать, спробували б самі!.. Як маються твої уліти, а надто юмористичні, що ти колись про них згадувала, чи вже скінчені?

Ну, бувай здорова! Цілую тебе міцно, і щучиків теж, папу. Пуц, певне, в той раз напише, а тепер над задачами погибає. До побачення!

Твоя Леся

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 10, с. 216 – 217.

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 130 – 131.

Подається за автографом (ф. 2, № 158).

Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 242 – 243. Істотних різночитань з виданням 1978 р. нема.

Муне Сюллі Жан (1841 – 1916) – видатний французькій актор, послідовник класицистичних традицій Театру французької комедії. Виступав у трагедіях Софокла, Корнеля, Расіна, Шекспіра, в драмах Гюго та сучасних йому драматургів. У 1894 і 1899 рр. гастролював у Росії, зокрема виступав у Києві.

«Сід» – трагедія французького драматурга П’єра Корнеля (Corneille, 1606 – 1684), написана в 1636 р. Повний текст .

«Гамлет» – трагедія англійського драматурга Вільяма Шекспіра (Shakespeare, 1564 – 1616), написана в 1601 р.

«Будем їсти, та не всі!..» – перифраза з повісті «Одинак», тому в лапках.