17.08.1897 р. До Л. М. Драгоманової
| Ялта |
Люба моя дядино!
Як-то Ви там, моя дорога, зостались самі? Так мені жалко, що Ви не приїхали в Росію. Я ще не бачила Шишманових і Ради і не знаю, чи мені до них їхати звідси в Київ, чи вони сюди до мене заїдуть, вертаючись. І хочеться мені з ними побути, і боюсь я нашої осені до смерті. У мене тепер «ідіосинкразія» до дощу, туману і вільгості. Єсть у мене один замір… та, здається, ще рано говорити про нього. Не кажи гоп, поки не вискочиш. Якщо можна буде, то пробуду тут до октября, а там – не знаю.
Тепер мені добре, здоров’я значно проти зими поправилось, і не скучно тут на морі: зо мною тепер Миша, Шура і Анна Івановна. Зажили ми з ними дуже добре і хоч не шумно, та, проте, не скучно. Раніш була зо мною тьотя Єля, потім вона 9 іюня виїхала знов до своєї Риги, я тут 10 днів пожила сама, а там над’їхали наші. Не знаю, як привикатиму потім жити сама, так мене розбалували родичі своїм товариством. Жити тут куди краще, ніж було в Євпаторії, і краєвид краще, і не так гаряче, купання трошечка гірше, але далеко не погане. Поправилась я чимало та ще не радикально, ще там сидить щось у тій нозі, видно, колись прийдеться вирізать його – нічого інакше не буде.
От я згадала, а Ви будьте ласкаві не забудьте: напишіть мені імення і отчество пані Токмакової, про яку Ви колись споминали добрим словом, я хотіла б се знати власне, поки я тут у Криму. Ще напишіть, яка доля спостигла статтю про Пирогова, що при мені писалась. Та ще одна просьба: як будете писати П[авли]кові, то запевніть його, що я ніколи нічого прикрого про нього не думала і не писала, бачите, мені передавали, що він за щось на мене ображений, а я хоч не почуваюся до вини проти нього, то все ж мені се дуже неприємно. Я написала б йому про се сама, та не знаю його адреси. Знаю, що роль посредника дуже скучна, та, певне ж, Ви по своїй добрості не відмовите взяти на себе сю роль.
Писала б я Вам ще, та спішуся. Миша, Шура і Анна Івановна щиро вітають Вас і цілують. Анна Івановна часто згадує і говорить зо мною про Вас, інтересується Вашим життям і всім, що Вас обходить.
Бувайте здорові! Поцілуйте за мене Зорю, хай простить, що я йому тепер не пишу, я хутко втомляюсь і взагалі стала лінива.
Ваша Леся
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 10, с. 377 – 378.
Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 2, с. 187 – 188.
Подається за рукописною копією (ф. 2, № 1548). Автограф не відомий.
Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 397 – 398. Істотних різночитань з виданням 1978 р. нема.
Датується за першодруком.
Єсть у мене один замір – з листа Лесі Українки до сестри Ольги з 11.09.1897 р. видно, що Леся планувала поїхати до Болгарії.
вона 9 іюня виїхала – описка Лесі Українки, треба 9 іюля.
як будете писати П[авли]кові – Леся Українка непокоїлась, що її стаття з критикою поглядів І.Франка («Не так тії вороги, як добрії люди») зіпсує її стосунки з Павликом.