23.04.1907 р. До сестри Ольги

Любая Лілеєнько!

Що то значить, що ти так давно не озиваєшся? Я вже турбуюся, чи не трапилася знов яка біда. Напиши, любая, хоч два слова. Ми живемо тепер краще, бо Кльоня почувається нічого собі: жару нема, кашель не дуже великий, хоч усе-таки є, головно, що «окраски» вже нема, тільки неприємно, що К[льоня] досить погано спить (страшенно рано прокидається), так 6 – 7 год., не більше, і t° часто вже занадто низька, нижче 36 (було 35,8), – значить, таки дуже виснажився. Мене він рано не будить, то я сплю чимало і взагалі тепер не томлюся, бо, живучи на пансіоні, шпортання мало.

Нам сюди від часу до часу присилають «Раду» пачками, то з неї ми довідуємось дещо про київське і взагалі українське життя, тільки, на жаль, якраз той номер, де мусила бути звістка про зібрання «Просвіти» 25 марця, до нас не дійшов. Чи не заховався, случайно, сей номер у тебе? Може б, ти його нам прислала? А як ні, то, може б, хоч в коротких словах написала, що там було на тому зібранні? Цікаво теж, який там вечір Шевченка вийшов. Просила я маму, щоб вона передплатила мені сюди «Рідний край», та, може, вона не хутко збереться, то я б рада хоч які порізнені числа дістати, якби тобі не трудно було їх вислати, але як се тобі клопотно, то не треба, я, може, у папи попрошу. Ще просить Кльоня, щоб ти коли-небудь, ідучи на «Просвіту», зайшла до його родичів і взяла у Ф[еоктисти] С[еменівни] 5 р. 15 к. (він їй писав про се і вказав, з яких грошей узяти), з них 3 р. заплатила б за нього членської вкладки в «Просвіту» за 1907 p., 1 р. на фонд Грінченка, а 1,15 к. на будову дому «Просвіти» (причому се треба вписати в приход під такою назвою: «З продажу пожертвуваних від автора на сей предмет примірників брошури «Початки науки про права конституційні»). Сі 1,15 к. виручив незалежно від тих примірників, що були дані самій «Просвіті» і доручені для продажу Волошинову, отже, коли Волошин що продав з сеї книжки, то треба ту виручку прилучити до сих 1,15 під одну рубрику.

Кльоня просить тебе взяти собі квитанцію про членську вкладку, бо сі справи (рахунки) торік велися часом небрежно, то краще, щоб у тебе був «знак». Ще ми були б дуже вдячні, якби ти нам прислала новий збірник пісень Конощенка (що публікується в «Раді») – може б, і сама книгарня могла б вислати, якби хто замовив. А то ще, якщо можна, просили б ми взяти з бібліотеки «Просвіти» і прислати нам (хоч і на моє ймення) томи (І і II томи етнографічних матеріалів Грінченка, де народні казки), а може, ще в кого з знайомих знайдеться який том з казками «Зап[исок Наукового] Товариства ім[ені] Шевч[енка] (переважно, здається, записи Гнатюка), або казки Рудченка, або Чубинського, взагалі всякі народні укр[аїнські] казки.

Се єдине читання, що не томить голови К[льоні], всяке інше йому трудне, а сидіти так нудно, бо йому ж ні гуляти, ні робити що-небудь не дозволяють (та навряд чи й міг би він). Живемо все-таки під Дамокловим мечем… Може б, хто з молодих людей взяв би на себе послати сю посилку, бо я навіть не хочу накидати на тебе сей клопіт. Може, Степан, бігаючи на пошту по просвітних орудках, узяв би й се відправити? А я б йому якогось гостинця за це привезла. Як там Степанова наука? Чи ходить до тебе Дмитро вчитися? Я було за своєю бідою в минулих листах ні про що вже не питала, але мені таки часом дуже хотілось би знати, що і як там діється в Києві. Хто у нас тепер головою на «Просвіті»? Чи поїхав Грінч[енко] за кордон? Якщо ні, то, зустрівши його, скажи, що тепер я могла б переглянути ті його переклади, про які ми з ним говорили, – як хоче, нехай присилає (дай йому мою адресу).

Найбільше мені прикро, що не знаю нічого про Михаля, – воно мені раз у раз сниться, і мордоньку його я все держу на столі коло себе. Як там воно мається, малесеньке? А що Микось і Дора, не збираються на Великдень в Колодяжне? Тут було, нарешті, весна почалась, а це вчора й позавчора знов якась буря нахватилась, і гори побіліли, і в нас так похолодніло, що збираємось грубку палити. З тим Кримом щось непевне робиться! Чи се вже таке наше щастя?..

Будь здорова, моя любая Лілія, та черкни словечко, як ви там маєтесь. Цілую тебе міцно, Кльоня теж.

Твоя Леся

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 12, с. 206 – 208.

Друкується вперше за автографом (ф. 2, № 370).

Волошин – особа не встановлена.

Конощенко (справжнє прізвище – Грабенко) Андрій Михайлович (1857 – 1932) – український фольклорист-музикознавець. Записав близько тисячі народних історичних, наймитських, рекрутських, робітничих, побутових та інших пісень (вміщено у збірці «Українські пісні з нотами». Сотні 1 – 3, 1900 – 1907).

Етнографічних матеріалів Грінченка – Мається на увазі видання: «Этнографические материалы, собранные в Черниговской и соседних с ней губерниях. Выпуск 1 – 2. Рассказы, сказки, предания, пословицы, загадки и пр.» (Чернігів, 1895). Третій випуск «Этнографических материалов» (вийшов у Чернігові 1899 р.) містив записи народних пісень.

Або казки Рудченка, або Чубинського – Маються на увазі видання: «Народные южнорусские сказки» (вып. 1, 2. К., Изд. И. Рудченко, 1869 – 1870) та «Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западнорусский край, снаряженной императорским Русским географическим обществом. Юго-западный отдел. Материалы и исследования, собранные д. чл. П. П. Чубинским» (тт. 1 – 7, Спб., 1872 – 1879).

Степан – особа не встановлена.

Дмитро – особа не встановлена.