6.06.1912 р. До матері

Люба мамочко!

Сьогодні я одержала вашого великого потрійного листа, і, звичайне, то була велика втіха (хоча в Лілиному листі є та прикрість – звістка про розстрій її плану приїзду до мене). І видумала ж «біла гусь» – автомобілі, ресторани… Видно, якісь таємні закони статистики чи «економії природи» вимагають певної кількості «благоглупостів» на кожну родину, але, звісно, «когда кто хочет»… I самій Дорі я з сього поводу нічого писати не буду, як і вона мені нічого не писала з поводу мого весільного «поїзду» в трамваї (хоча і се чим не 20-й вік?) і виключної невесільності весілля. Chacun à son gré.

Важно те, що молода пара довольна і що родина Дориного чоловіка симпатична, – се останнє таки далеко не байдуже, хоч, може, вони й не житимуть укупі. A propos родини чоловіка – сьогодні Феоктиста Семенівна виїхала на який час в Київ (єсть там усякі справи), і я думаю, що вона там пробуде з місяць. Я знаю, що коли ти не хотіла досі приїхати до нас, то головно через неї, і через те я вже й не напосідалася (хоча я певна, що вона прикрощів тобі не робила б та й взагалі в твоїй присутності гірших прикмет характеру не проявляла б), але тепер рішаюсь повторити своє і Кльонине запрошення (себто Кльоня не знає причини, чому ти не приїздиш, але ж він завжди радий побачити тебе у нас). Може б, ти якось вирвалась від своєї «тачки» на іюнь до нас? В іюні чудово їхати морем, і, може б, для твоєї ноги ся подорож не була шкодливою (залізницею їхати трудніше через многі пересадки). Поглянь серйозно на моє запрошення і напиши мені, чи ждати тебе в гості. Дивитись на моє і Кльонине пожиття тобі не буде неприємно, думаю, бо, либонь, не дуже багато подружжів через 5 літ по шлюбі живуть так, як ми, се вже кажу, «отброся лишнюю скромность».

Здоров’я моє ніби таки поліпшало проти зими, хоч усе-таки бувають всякі «пасажі». Ото в листі до п[ана] Кривинюка я ним хвастала і хотіла другого дня ще більше похвастати в листі до тебе, аж тут узяла t° та й плигнула до 38° ні з того ні з сього, та й почались усякі «симптоми». А остатніми часами чогось безсоння причепилося, хоч тут, певне, винні не стільки нирки, скільки новий приступ «творчого божевілля», що дав мені нову драматичну поему, але й нове підвищення t° (сьогодні маю 37,5) та нову серію «симптомів». Просто хоч накладай на себе якийсь піст – «запрещение вина и елея», себто чорнила й паперу.

Ще треба признатись: не були корисні для мого здоров’я і перетрактації з Сірим. Тепер, слава богу, я вже могла вдатися замість нього до Люді і сподіваюся, що буде вже якийсь кінець усій тій рахубі, що обридла мені до остатнього ступеня. Так і хотілося мені написати тому діячеві: «Ой якби ж я, козаченьку, була багатенька»… Але, звісно, тоді листування наше обернулось би в скандал, а я того не люблю. Границя гречності не переступлена, і він навіть збирається видавати II т[ом] моїх творів (три драми), хоч і про се переговори ще не скінчені. Щодо «Лісової пісні», то я просила Людю (відповідаючи на її листа), щоб Садовський, в разі серйозних замірів ставити сю річ [В Обществе драматичних писателів я «состою», і «звідоми» мені присилаються, але гроші за ті немногі постановки «Блакитної троянди» не посилаються, хоча я і просила об тім у свій час, – не знаю, що з тим робити], не зміняв нічого, не списавшись зо мною, – боюся, щоб там чого не «співнили», намагаючись улегшити постановку. Я тямлю, що без змін її дуже трудно поставити, але всяким змінам є границя, яку сценічні «ретушери» часто переходять. Так само я могла б подати поради і щодо костюмів, як я собі їх уявляла (виписувати те все в ремарках було б незугарно, бо в сій речі і ремарки мають свій «стиль», а не тільки «служебне значення»). Якесь у мене роздвоєне почуття щодо сеї поеми – я б і хотіла бачити її на сцені, і боюся, не «провалу» боюся, а переміни мрії в бутафорію… Ну, та се ж вічна трагедія авторів!

Як там Ласочка – чи написала Миролюбову і чи починала переклад? Мене се інтересує.

Будь здорова, мамочко. Коли-то ми побачимось? Кльоні дають відпустку всього на 28 днів, і, либонь, він нікуди не поїде – нема коштів, а їхати у рідні сторони, до того ж так далеко, що на такий короткий час і не приходиться. Міцно цілую тебе і кланяюсь Михайлові та пану Петруненкові. Кльоня тебе вітає.

Твоя Леся

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 12, с. 397 – 399.

Вперше надруковано скорочено в перекладі російською мовою у вид.: Собр. соч. в 3-х т., т. 3, с. 351 – 352.

Подається за автографом (ф. 2, № 249).

Від своєї «тачки» – Тобто від роботи в редакціях журналів «Рідний край» та «Молода Україна».

Нову драматичну поему – Очевидно, мається на увазі «Камінний господар».

В Обществе драматичних писателів я «состою» – Леся Українка з 1900 p. була членом Товариства російських драматичних письменників і композиторів (мало на меті захист юридичних прав і матеріальних інтересів авторів).

Миролюбов В. С. (1860 – 1939) – російський критик, публіцист, який завідував відділом літературно-політичного журналу «Заветы», що видавався в 1912 – 1914 рр.