Логотип сайта «Леся Українка»
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Драматичні твори / Кассандра / 3

Кассандра

3

Леся Українка

Покій Андромахи. Рабині прядуть і тчуть, деякі гаптують і шиють. Андромаха тче великий білий плат, обходячи навколо високі кросна.

Андромаха

(до рабинь)

Підіть на браму ви, Левке й Хрізе,

іди й ти, Айтро; по черзі вертайтесь,

поглянувши на бій і розпитавшись,

про Гектора мені звістки приносьте.

Рабині виходять.

Клімена

(стара рабиня)

Чому ти, владарко, сама не підеш?

Не так би сумувала, подивившись,

як твій герой воює ворогів.

Андромаха

Не можу я, Клімено, я боюся

іржання коней, брязкоту мечів,

і куряви, і крику, а найгірше

того смертельного співання стріл!

Як я те чую й бачу, то здається

мені, що то повстав з безодні Хаос,

що ні людей нема вже, ні богів,

а тільки смерть панує самовладно.

А як не бачу лютої війни,

то й не боюся, і тоді я вірю,

що Гектора ніхто не подолає,

бо він герой понад усіх героїв.

Креуза

(молода рабиня)

Се правда, владарко! Щаслива жінка,

що може про свойого чоловіка

таку сказати правду…

Кассандра

(раптом увіходить)

Правда й щастя!

Як легко ти паруєш їх, Креузо!

Андромаха

(з невиразним страхом)

Чого тобі, Кассандро? Ти, здається,

забула вчора в мене веретено?

Креузо, пошукай…

Кассандра

Не треба, сестро.

Не буду я ні прясти, ані ткати.

Жалобні шати маю, а на покрив

смертельний ти сама давно напряла,

не знаю тільки, чи доткати встигнеш.

Андромаха

До чого ти се кажеш? Я на ложе

для Гектора новий готую плат.

Кассандра

Я тільки се й кажу.

Айтра

(увіходить)

Наш владар в полі

зустрівся з Ахіллесом.

Андромаха

Ох!.. І що ж?!

Айтра

Здається, він його перемагає.

Андромаха

Та хто кого?

Айтра

Наш владар Ахіллеса.

На брамі Поліксена аж зомліла,

побачивши, як Ахіллесу скрутно.

Андромаха

От безсоромна! то вона не брата,

а мірмідонця стежить?!

Кассандра

Андромахо,

на неї Мойра наложила руку.

Не ти найнещасливіша у світі,

тож не суди нещасних. Вдів багато,

а межи братом вибирати й милим

не часто мусить жінка.

Андромаха

Що ти кажеш?

Ти, наче п’яна, помішала в купу

і правду, й вигадку…

Кассандра

Вино з водою

помішані стають одним напитком.

Левке

(увіходить і мовчки спиняється)

Ну, що, Левке?

Левке

Не посилай мене

на браму, владарко…

Андромаха

Кажи, що сталось?

Левке

Нічого ще не сталось… я не можу…

Ох, сам Арес пустився б утікати,

не то що смертний…

Андромаха

Що ти жебониш?

Хто ж утікає?

Левке

Владар наш… твій муж…

Андромаха

(замахується на неї човником ткацьким)

Неправда! Як ти смієш?..

Кассандра

(спиняє її руку)

Не поможе

твоя рука проти правиці Мойри.

Андромаха

Геть, геть, зловіснице! Се ти, ти винна,

коли то правда, що говорить сяя!

Ти одібрала Гектору відвагу,

зламала дух зловісними речами,

убила віру й певність. Бо ніколи

мій Гектор не втікав від бойовиська, –

надію ніс, приносив перемогу

і славу. Але ти надію вбила

проклятими словами: «Помста й смерть!»

Бери ж на себе сором і неславу,

що брат нещасний з бою принесе!

Кассандра

Якби приніс хоч їх, я прийняла б.

(Тремтить і, не маючи сили встояти, сідає на перший порожній стілець.)

Ох, Андромахо, як я палко прагну,

щоб не були мої слова правдиві!

Андромаха

Якби ти тільки їх не вимовляла

і не труїла нас, то й не було б

лихої правди. Не вгасав би дух.

Кассандра

Зрікаюсь, Андромахо, я зрікаюсь

тих слів зловісних.

Андромаха

Пізно вже, Кассандро,

вже дух погас.

Кассандра

(мимохіть)

Ох! і життя погасло!

Ой горе! що робити? Я те бачу!

Я бачу: Ахіллес прудкий женеться,

а Гектор упадає… страх і сором

його підбили, а не меч Пелідів.

Андромаха

Ні, ти сама була б зо всього винна,

не страх, не сором і не меч, а ти,

отруйнице, коли ти правду кажеш!..

Ох, що ж вони не йдуть? Я більш не можу…

тих звісток ждати… Я піду сама…

Кассандра

(затримує її)

Я не кажу, нічого не кажу,

нічого не віщую… Тільки бачу!!.

Осліпніть ви, зловісні очі!..

Хрізе

(вбігає)

Горе!

Поліг наш владар від меча Пеліда!

Андромаха мліє, рабині заходжуються коло неї, голосячи.

Кассандра

(несамовита від туги, промовляє, мов непритомна)

Не страх, не сором і не меч, а я

своєю правдою згубила брата…

(Закриває лице покривалом.)

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 2006 – 2018 М.І.Жарких (ідея, технологія, коментарі)

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на цей сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 6223

Модифіковано : 4.04.2017

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.