Початкова сторінка

Леся Українка

Енциклопедія життя і творчості

?

Дума про [брата i] сестру

Запис Лесі Українки

Ой у сьвату неділю (sic)

то ж не сива зозуля закувала,

ні дробная (sic) пташка в саду щебетала,

як сестра до брата

з чужої сторони

у далекії городи

листи писала,

поклон посилала,

братіка рідненького,

голубонька сивенького,

у гості прохала:

– Братіку рідненький,

голубоньку сивенький,

прибудь до мене,

одвідай мене,

бездолную (sic),

й безродную,

й безплеменную

на чужій чужині,

при нещасній моїй хуртовині;

чи я живу,

чи я проживаю,

чи я на чужій чужині

більшеє горювання собі принімаю.

Що я на чужій чужині завдовіла,

з маленькими дітками осиротіла.

Як-то, братіку, тяжко та важко

бездолній, безплеменній

на чужій чужині

жити-проживати,

то так-то, братіку, тяжко та важко

не по силі

чоловікові

із сирої землі

важкий камінь підняти.

– Сестро моя рідненька,

голубонько сивенька,

рад би я до тебе

в гості прибувати,

то не знаю, де тебе шукати вже й мати.

Ой що ти живеш

за високими лісами,

за бистрими ріками,

за великими городами.

– Добре, братіку, учини,

через високії ліси

ясним соколом перелини,

через бистрії ріки

білим лебедоньком перепливи,

через великії города

сивим голубоньком перелини,

мов моє серце тугу розважає (sic).

Ой як-то, братіку, тяжко та важко

на сьватий день, на Великдень,

альбо на которий празник роковин молебний,

що люде до церкви йдуть,

як бджоли гудуть,

а з церкви йдуть, –

як мак процьвітає, –

пола з полою черкаєця,

брат з сестрою не прощайиця,

а плече с плечем торкає, –

один одного с празником поздоровляє,

на хліб, на сіль, на бенкет зазиває,

я ж стою, пребідна сиротина,

ніхто ж мене й не привитає,

альбо по отцеві, лібо по матері,

наче воно мене вже й не знає.

Ти ж і сам, брате, добре знаєш,

як у нашого отца (sic) лібо й у матері

було що пити або їсти,

тогда ні світ, ні тьма в хату вступали,

кумами, сватами, рідними братами називали.

Як пришибла худа, нещаслива хуртовина,

одреклась і вся названая родина.

Тоді нема ні кума, ні побратима,

нікому в хату вступити,

добрим здоров’ям навістити,

ні с ким стати, на здоров’я іспитати,

тільки піду я до сьватої церкви,

до божого дому,

богу помолюся,

на сьватости подивлюся,

то (ой) не раз, не два дробними (sic) сльозами обіллюся,

– (о) то ж у мене рідні отець і матуся.

Вийду я з церкви, гляну – вгору високо,

і в землю глибоко,

і в чужу сторону

до родини вже й далеко.

Дай же, боже, миру царському,

народу християнському

од сьогодні всім на здравия

і на многая лєта,

многая лєта!


Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 161 – 163.