Початкова сторінка

Леся Українка

Енциклопедія життя і творчості

?

«Оргія»

Леонід Підгайний

Дальший розвиток цієї теми, з долученим новим мотивом про те, що поет не може, не повинен бути зрадником інтересів країни переможеної, поневоленої в ім’я інтересів країни-переможця, – ми бачимо в одній з останніх драматичних поем, в «Оргії» (1912-13 р.) Тут питання розв’язано ясно, твердо й непохитно, без будь-якого вагання чи сумніву.

В «Оргії» мотив поетичного покликання головний, але зв’язаний щільно з іншим – національним; власне, проблему служіння гостро поставлено в національну площу, але не в націоналістичну. Тут, в образі співця Антея висловлено думку, що муза поневоленої країни не може, не повинна служити країні переможців, тому що це веде ще до дальшого поневолення й приниження уярмленої нації. Отже той принцип, що в ім’я його виступає Антей, – це принцип драгоманівського походження, так глибоко ним тоді вирішений, що він і нині чималу ще має актуальність.

Антей – це один із прекрасних у Л.Українки образів непримиренного борця, без вагання та компромісу, що йде сміливо навіть на смерть за непохитність своїх переконань.

Якщо в образі Річарда ми бачили певні хвилини розпачу в митця та його вагання, то в останній п’єсі на цю тему, в «Оргії» Л. Українка дала цілковиту антитезу тим хитким настроям духа в образі абсолютно непохитного й до кінця стійкого співця – Антея. Тут вона довела свою цілковиту вірність принципові, що написала ще замолоду на своєму мистецькому прапорі: «красу, змагання, хоч і без надії» (Підкр. моє. – Л.П.). Песимізмом жодним тут не одгонить. Останнім твором Л.Українка довела не тільки давнішню мрію скінчити свою путь так, як і почала – «із співом на устах», але й витримала цілком намічену лінію героїчного змагання й непримиренної боротьби навіть проти очевидної безнадії, всупереч найбезнадійнішим обставинам сірої та холодно-мовчазної дійсності її часів.

Це, дійсно, прометеївський образ героїчної надлюдської боротьби, гідний наслідування приклад для всіх борців потомних.

Символіка цього твору найясніша й цілком безперечна; це образ України, уярмленої від царської Росії, й у творі багато є різних натяків, досить прозорих, на те поневолення.