Початкова сторінка

Леся Українка

Енциклопедія життя і творчості

?

1913

Ольга Косач-Кривинюк

5 січня Леся написала з Гелуану в Єгипті племінникові M. M. Кривинюкові на листівці з малюнком арабки з сережкою в носі.

16 січня сестра Ізідора написала Лесі до Гелуану.

20 січня Леся одержала розписку на гроші, що вона заплатила за пансіон.

20 січня сестра Ізідора написала Лесі до Гелуану.

3 (16) лютого Леся писала до сестри Ольги.

19 лютого дівчинка Маруся написала Лесі.

1 березня сестра Ізідора пише Лесі до Гелуану (villa Tewfik) між іншим про те, що мати писала їй з Києва до Могилева на Поділлі, що в Київському клубі «Родина» мають ставити Лесине «Айша та Мохаммед».

6 березня Леся написала сестрі Ользі.

8 березня Леся написала Кобилянській.

9 березня Леся писала Галині Комаровій.

11 березня К. Квітка написав Лесі до Гелуану листівку російською мовою.

14 березня Леся написала матері листа.

25 березня дівчинка Маруся написала Лесі.

26 березня Леся написала листа до заряду бібліотеки Наукового товариства імені Шевченка.

26 березня в листі до Галини Комарової Леся між іншим писала.

26 березня дівчинка Маруся написала Лесі, поздоровляючи з іменинами.

20 квітня Леся написала до Кобилянської листа.

23 квітня зроблено «отметку штемпелем» в одеському порту на Лесиному пашпорті, виданому в Кутаїсі, про повернення з-за кордону.

23 квітня Леся пише сестрі Ользі, що приїхала до Одеси, думає пробути там «до суботи», тоді поїде до Києва і там буде менше тижня, а звідти Дніпром поїде до сестри Ольги на Катеринославщину (село Лоцманська Кам’янка).

24 квітня сестра Ольга пише матері, що чекає на відомості з Одеси про Лесин приїзд.

1 травня Ів. Кревецький підписав поквитування Бібліотеки Наукового товариства ім. Шевченка в одержанні в депозит рукопису п. з. «Адвокат Мартіан» Лесі Українки від д. Євшана.

2 травня Євшан написав Лесі, що він того самого дня, як одержав од неї її рукописи, оддав їх у Бібліотеку Наукового т-ва ім. Шевченка, дістав потвердження директора і думав вислати його з листом, але прийшли для нього тяжкі часи, не міг писати, ані балакати з людьми. Потім зібрався і поїхав до Києва, там заходив до редакції «Рідн. краю», нікого не застав. Покидаючи Київ, довідався, що Леся має приїхати туди, але вже мусів виїхати. У Львові застав другу Лесину посилку і картку. Тепер висилає Лесі поквитування бібліотеки на всі рукописи, які він передав туди.

Пише, що він дуже зацікавлений Лесиною автобіографією [Так, ніби Леся писала йому, що збирається її писати. ОКК]. «…І якби моє слово мало бути рішаючим для Вас і мало значення, то я дуже просив би Вас, щоб Ви таки писали свою автобіографію. Я вірю, що не один читач буде покріплений на душі і буде благословити Вас так, як після Ваших творів».

Посилає Лесі на пам’ятку рецензію на один з її останніх творів. До друку вона не годиться – се ж «лірика» – нехай буде у Лесі. Для нього це річ цінна, як спомин про ті гарні хвилі, які він пережив минулого літа, читаючи «Лісову пісню». Бажає ще багато, багато таких творів її пера читати і переживати. Посилає сердечний привіт і глибокий поклін.

В травні Леся востаннє була в Києві.

Під час цього останнього її пробування в Києві її у трьох позах її двоюрідний брат, син тітки Єлени, Юрій Петрович Тесленко-Приходько. Одне з тих фото вміщено в «Лісовій пісні», видання 1913 року.

4 травня 1913 року вийшла книжка: К. Францоз «Боротьба за право», переклала М. Загірня, Київ. Марія Грінченко подарувала цю книжку Лесі з написом: «Вельмишановній Ларисі Петровні Квітці на спомин од М. Грінченко.»

4 травня написано запросини Лесі від Київського общего собрания «Родина», Вел. Володимирська вул. 42, прибути «сьогодні» о 9 г. вечора на літературний вечір і шклянку чаю. (Вечірку влаштовували на честь Лесі).

13 травня Леся писала (олівцем) з Одеси, на повороті з Києва на Кавказ, до М. В. Кривинюка в Київ (Мар.-Благов. 101).

20 травня Лесі написав листівку з Тулузи Гуревич [?] на материну адресу до Києва [Мар.-Благ. 101] «для M-me Квитка». [Через очевидну помилку датовано 1903 роком, а на поштовому штемпелі 1913. І в 1903 році Леся ще не була M-me Квитка. Гуревич, здається, Лесин знайомий з Єгипту, але не ручуся. ОКК]

В кінці травня і на початку червня Леся диктувала К. Квітці тексти до народних мелодій.

4 червня мати написала на купоні при грошах (55 крб.) з Києва Лесі до Кутаїсу (рос. мовою), що з грошима вийшла справді досадна історія. Гроші дійсно посилалися з хутора в Гадячому, але сторож Федір згубив адресу і не міг послати, а мати тим часом виїхала. Вона металася між Києвом, Полтавою і Гадячим. Добре, що Леся послала телеграму. Про всі справи мати пише окремо, – тут мало місця. «Целую обоих. О. Косач».

На початку червня Леся написала (олівцем) з Кутаїсу М. В. Кривинюкові до Києва. (Мар.-Благ. 101).

7 червня Леся написала листа до М. В. Кривинюка.

9 червня мати послала Лесі гроші до Кутаїсу з Києва.

12 червня М. В. Кривинюк посилає Лесі 16 крб. і пише на купоні, що це од Івана Матвійовича (Стешенка) і од нього таки словник, що коштує 6 крб. Отже, од нього 22 крб. Іван Матвійович виїхав з родичами на Кавказ і обіцяв написати Лесі з приводу слів, тобто з чого брати матеріал, бо етнографічний збірник нібито використаний. М. В. Кривинюк був двічі у сестри Ольги, бо вона була слаба по операції в носі, тепер здорова. Л. M. Драгоманова хвора на інфлюенцу, у неї гостює Рада з дітьми і Шишманов І. Д. Мати була слаба, поправляється, готується до переїзду до Гадячого на стало. У Гані Шимановської (жінки Павла Шимановського, сина тітки Олександри) вродилася дівчинка. У Ольги Приходькової (невістки тітки Єлени) ще нічого нема. М. В. Кривинюк ще напише листа, а поки що ця «телеграма».

16 червня Леся написала матері з Кутаїсу до Києва.

[Очевидно цей Лесин лист розминувся з листом М. В. Кривинюка, писаним 12 червня. ОКК]

17 і 20 червня Леся писала до сестри Ольги.

20 червня мати написала з Києва Лесі на поштовому папері з Лесиним портретом. Мати починає листа: «Так! ‘Быть может, лестная надежда, укажет будущий невежда на мой прославленный портрет!’… Оце такі папірці для листів видали полтавці». Мати, бувши в Полтаві, купила. Далі мати пише: «Багато, дуже багато треба було б писать (хіба списати цілу ,волову шкуру’), щоб розказати все, що тобі було б цікаво знать, і про мої подорожі й про всякі справи. От хіба найголовніше скажу, – хоч коротенько.»

І далі пише те найголовніше: мати покидає Київ і буде жити в Зеленому Гаю, це вже, як вона жартує, «декретовано і підписано». «Рідний край» і «Молоду Україну» буде видавати в Гадячому, друкуючи в земській друкарні. Має деяку надію, що полтавський губернатор пустить у свою губернію. У Київ буде тільки приїздити часами. У Гадячому була матері прикра пригода: візник перевернув, вивалив з повозу і вона сильно вдарила ногу ту саму, що колись пошкодила.

«В Полтаві [мати їздила туди] багато приємних ознак, – таки кудись у товщу українського краевого тіла проточується українство. Книгарня українська в Полтаві прекрасно торгує – і виданнями й виробами, – йде без дефіциту, навіть з добрим прибутком. Залу під час Шевченківського вечора (в тому ‘Просветит. здании имени Гоголя’) брали з бою цілі гуртки якихось міщан, селян. Десь вони взялись!…»

Має мама їхати до Зеленого Гаю в самім початку липня. Пан Петруненко настільки «затроєний» працею коло видання «Рідного краю», що не міг би її покинути і їде теж до Зеленого Гаю. Там літом житиме на дачі Л. Жебуньов, приїде Микосева жінка з сином, Оксана з Оксанулею, як та зовсім видужає, бо тепер все слабує на інфлюенцу. Може, й «молнієпутная» Дора приїде. Багато буде мороки з вибиранням з Києва. В Зеленому Гаю житимуть ще якісь чужі дачники на нижньому поверсі.

Мати сподівається, що Леся вже давно одержала 55 крб., що мама послала. В листі (якому?) ніякої Євшанової рецензії не було, лист був розпорений («се тепер часто буває», каже мати), мати в ньому прочитала, що має бути рецензія, але її не було. Або її «не вклали назад», або Євшан сам не гаразд робить, що так просторо пише ті «титули» та псевдоніми. Про се вже говорилося. «Та, по правді сказавши, ще краще, якби він і зовсім не писав. Дуже чіпляються за всяку дурницю».

Мати говорила з С[іри]м. Він каже, що за «Адвоката Мартіана» належиться 237 крб. і що він (за виключенням тих 100 крб.) на днях вишле 137 крб. Присягався. Книжку Лесі вже послав (каже). Саме тепер у Києві гостює Рада з усіма дітьми. Була у Лесиної матері, бо Людмила Михайлівна Драгоманова слабує на інфлюенцу, тепер уже Рада там. Мати обіцяє скоро ще написати, «а тепер кінчаю, бо біжу сюди й туди». Але додає:

«Ще: видавець каже, що він би хотів перше видати, осібно, саму ‘Лісову пісню’, окремою книжечкою. Пита, скільки схоче автор, як осібно, саму ‘Пісню’? Знов якийсь в’юнячий викрут! От, створіння!… ‘Лісову пісню’, кажуть, вже таки готує дирекція Садовського на осінній сезон. Тоді буде добре. Ставитимуть і інші; буде добрий авторський зарібок. Вітаю обох. Мама.»

26 червня К. Квітка телеграфував сестрі Ользі до Катеринослава, що Лесі гірше на здоров’ї, щоб приїхала сестра Ізідора, матері він не пише про Лесин стан.

27 червня сестра Ольга писала Лесі з Лоцманської Кам’янки, що одержала Лесиного листа і дуже на Лесю розсердилася, що вона так не по-товариськи з Ольгою поводиться: не тільки не написала, що так дуже потребує грошей, а ще навмисне не писала, щоб не проговоритися про це. Ольга багато раз пропонувала їй гроші, але Леся так одповідала на ці пропозиції, що Ольга вже не зважалася більше говорити про це. Ользі це дуже боляче, бо вона не знати що дала б, щоб щось зробити для Лесиного здоров’я, а про гроші, які їй зовсім можливо дати, не варто й говорити. Даремне Леся турбується за її здоров’я, бо вона ще така здорова, що була б щаслива, коли б Лесі могла вділити свого здоров’я половину. Даремне Леся і Квітка журяться, що Ольга не робить чогось, вартого слави. Вона середня сіра людина без талантів і навіть особливих здібностей, не те, що Леся чи Квітка, що міг би багато зробити в музиці. Коли б Ольга могла зробити так, щоб вони були здорові і легко та ясно могли робити те, що можуть за своїми здатностями, то була б щаслива. А за себе не журиться, що й діла її середні й сірі, як вона сама.

У них погода така, як у жовтні, може й на Кавказі так, і тому Лесі погіршало?

Сестра Оксана ще у Ольги і має виїхати цими днями. Рада ще в Києві і коли приїде до Ольги ще не знає. Мати ще в Києві. М. В. Кривинюк писав, що мати не дуже то збирається в Гадяче. Може, то була «ігра ума». Сестра Ізідора була червень у Колодяжному, бо її чоловік одбував військову службу в Меджибожі. Тепер Ізідора на хуторі Бобово (маєток її свекра Григорія Борисова), а цими днями вона з чоловіком має вернутися до Могилева на Поділлі на постійне життя. В початку вересня вони будуть у Києві на господарському з’їзді і пропонують узяти Ольжиного сина до себе на той час, як вона поїде закордон у відрядження десь у середині вересня. На 29 і 30-те Ольжин чоловік, може, знов приїде до Лоцманської Кам’янки. Ольга просить писати частіше, бо дуже неспокійна, як нема од них звісток.

28 червня Леся написала до М. В. Кривинюка. Лист написаний олівцем, адресу написано рукою К. Квітки.

28 червня К. Квітка написав сестрі Ользі з Кутаїсу про тяжкий Лесин стан і потребу вивезти її з Кутаїсу. Того ж дня увечорі він написав Ользі, що Лесі краще.

29 червня К. Квітка написав сестрі Ользі, що поліпшення Лесиного стану тривало лише кілька годин, а тепер їй знову дуже погано. Того ж дня він телеграфував Ользі, що Лесі дуже зле.

29 червня сестра Ізідора терміново телеграфувала сестрі Ользі, що вона поїде до Лесі на Кавказ (з Ізідорою поїхала й мати).

30 червня К. Квітка писав сестрі Ользі, що Лесі ніби краще.

4 липня сестра Ізідора, приїхавши з матір’ю до Кутаїсу, телеграфувала сестрі Ользі. Очевидно теж 4 липня (дати на листі нема, а штемпель подає 5/VII) мати написала М. В. Кривинюкові чи Ф. Г. Петруненкові з Кутаїсу, що приїхала туди «сьогодні в четвер рано». Леся дуже тяжко хвора, погляд у неї такий, якого мати ніколи раніше не бачила.

6 липня мати писала до Ольги з Кутаїсу. Описує Лесин стан, що був дуже тяжкий.

7 липня сестра Ольга писала з Лоцманської Кам’янки матері в Кутаїс. На початку липня Леся диктувала матері конспект своєї поеми, що обіцяла написати для збірника «Арго».

11 липня сестра Ізідора написала сестрі Ользі з Сураму, дача Попова, поздоровляючи з іменинами. Леся приписала на цій листівці: «Цілую. Леся.» Це вона писала востаннє в своєму житті.

[До Сураму, тихого мало залюдненого курорту в околиці відомого курорту Боржому, Лесю перевезли 10 липня за порадою лікаря, Ізідора Косач-Борисова.]

13 липня вранці мати написала з Сураму Ользі, що Лесі дуже зле. Мати боїться сказати безнадійно. Того ж дня Ізідора писала сестрі Ользі, описуючи Лесин дуже тяжкий стан. Мати приписала, що Лесі неначе трохи краще.

16 липня мати телеграфувала Ользі з Сураму про те, що втрачена надія на Лесине одужання. Телеграма не застала Ольги вдома, бо вона вже раніш виїхала на Кавказ до Лесі.

17 липня мати писала Ользі з Сураму, що Лесю годують штучно, бо нічого не може їсти через нудоту. Леся ослабла дуже, ледве шепче. Не хоче Леся і мати з Ізідорою, щоб Ольга приїздила, щоб не томилася. Але Ольга була вже в дорозі.

17 липня мати телеграфувала Ользі, що їй не треба приїздити.

18 липня К. Квітка телеграфує сестрі Ользі, щоб вона приїздила.

19 липня мати телеграфувала до редакції «Ради»:

«Тяжко прибиті великим горем мати й інша родина посилають звістку на Україну, що 19 липня вдосвіта померла на Кавказі в Сурамі Леся Українка (Лариса Квітка, уроджена Косачівна). Поховають у Києві.

Олена Пчілка.»

25 липня видано квитанцію № 1319 од Байкового кладовища в Києві на одержання грошей од М. В. Кривинюка за викопання могили для Лариси Петрівни Квітки.

В липні було видано метричну виписку про смерть (19 липня о 1 г. ночі в Сурамі на дачі Попова) і похорон Лесі на Байковому (старому) кладовищі у Києві (26 липня між могилами батька і брата Михайла).

1 серпня Лизанівський телеграфував Грушевському: «Леся Українка померла, чи буде ваша стаття до дев’ятої книжки. Лизанівський.»

Лесина мати відповіла Ользі Кобилянській на її лист співчуття:

«Ваші палкі, гарячі слова співчуття та гіркого жалю за нещасливою Лесею діймають мене до глибини душі. Так, я знаю, що Ви не тільки поважали її як талановиту письменницю, a й любили її особисто. Вона теж любила Вас дуже, між Вами була справді якась духовна спорідненість. Здалось мені, що з перших днів особистої знайомості! Ви обидві зійшлися близько на довше. Однак. Нема Лесі…»

Підстави

1. Розписка в одержанні грошей од Лесі. Архів Лесі Українки

2. Драй-Хмара «Л. У.» ст. 57.

3. Музичка «Л. У.» ст. 88.

4. Рукопис Лазаревського Дод. ст. 395, 396.

5. Два поквитування. Архів Лесі Українки

6. Пашпорт. Архів Лесі Українки

7. Напис на книжці. Архів Лесі Українки

8. Запросини од «Родини». Архів Лесі Українки

9. Фото Лесине. «Лісова Пісня» вид. 1913 в Києві.

10. Квитанція на гроші за викопання могили. Архів Лесі Українки

11. Метрична виписка про смерть і похорон. Архів Лесі Українки

Листи й телеграми

12. Лесин до M. M. Кривинюка. 5 січня. Архів Михайла Михайловича Кривинюка.

13. Сестри Ізідори до Лесі. 16 січня. Архів Лесі Українки

14. Сестри Ізідори до Лесі. 20 січня. Архів Лесі Українки

15. Лесин сестрі Ользі. 3 лютого. Архів Ольги Косач-Кривинюк № 170.

16. Дівчинки Марусі до Лесі. 19 лютого. Архів Лесі Українки

17. Сестри Ізідори до Лесі. 1 березня. Архів Лесі Українки

18. Лесин сестрі Ользі. 6 березня. Архів Ольги Косач-Кривинюк № 171.

19. Лесин Кобилянській. 8 березня. Копії листів Лесі Українки до Ольги Кобилянської, що їх надіслала Ользі Косач-Кривинюк Марія Деркачева, л. 57.

20. Лесин Галині Комаровій. 9 березня. Музичка. «Л. У.», Рукопис Лазаревського Дод.

21. К. Квітки (рос. мов.) до Лесі. 11 березня. Архів Лесі Українки

22. Лесин матері. 14 березня. Червоний шлях, 1923, ч. 8, ст. 245. Рукопис Лазаревського Дод.

23. Дівчинки Марусі до Лесі. 25 березня. Архів Лесі Українки

24. Лесин до Заряду Бібліотеки Наукового Тов. ім. Шевченка у Львові. 28 березня. Рукописний відділ бібліотеки Товариства ім.Шевченка у Львові

25. Лесин до Галини Комарової. 26 березня. Музичка «Л. У.» ст. 88-89.

26. Дівчинки Марусі до Лесі. 26 березня. Архів Лесі Українки

27. Лесин Кобилянській. 20 квітня. Копії листів Лесі Українки до Ольги Кобилянської, що їх надіслала Ользі Косач-Кривинюк Марія Деркачева, л. 58.

28. Лесин сестрі Ользі. 23 квітня. Архів Ольги Косач-Кривинюк № 172.

29. Сестри Ольги до матері. 24 квітня. Архів Олени Пчілки

30. Євшанів до Лесі. 2 травня. Архів Лесі Українки

31. Лесин (олівцем) до М. В. Кривинюка. 13 травня. Архів Ольги Косач-Кривинюк.

32. Гуревича до Лесі. 20 травня. Архів Лесі Українки

33. Материн до Лесі. 4 червня. Архів Лесі Українки

34. Лесин (олівцем) до М. В. Кривинюка. Початок червня. [Цей лист чомусь ніде не був надрукований. М.Ж.].

35. Лесин до М. В. Кривинюка. 7 червня. Архів Ольги Косач-Кривинюк.

36. Материн до Лесі. 9 червня. Архів Лесі Українки

37. Кривинюків М. В. до Лесі. 12 червня. Архів Лесі Українки

38. Лесин до матері. 16 червня. Архів Олени Пчілки

39. Лесин сестрі Ользі. 17 червня. Архів Ольги Косач-Кривинюк № 174.

40. Материн до Лесі. 20 червня. Архів Лесі Українки

41. Квітчина телеграма до сестри Ольги. 26 червня. Архів Ольги Косач-Кривинюк.

42. Сестри Ольги до Лесі. 27 червня. Архів Лесі Українки

43. Лесин до М. В. Кривинюка. 28 червня. Архів Ольги Косач-Кривинюк № 175.

44. К. Квітки до сестри Ольги. 28 червня. Архів Ольги Косач-Кривинюк.

45. К. Квітки до сестри Ольги. 28 червня (увечорі). Архів Ольги Косач-Кривинюк.

46. К. Квітки сестрі Ользі. 29 червня. Архів Ольги Косач-Кривинюк.

47. К. Квітки телеграма до сестри Ольги. 29 червня. Архів Ольги Косач-Кривинюк.

48. Сестри Ізідори телеграма до сестри Ольги. 29 червня. Архів Ольги Косач-Кривинюк.

49. К. Квітки до сестри Ольги. 30 червня. Архів Ольги Косач-Кривинюк.

50. Сестри Ізідори телеграма до сестри Ольги. 4 липня. Архів Ольги Косач-Кривинюк.

51. Материн до М. В. Кривинюка чи Ф. Г. Петруненка. 5 липня. Архів Ольги Косач-Кривинюк.

52. Материн до сестри Ольги. 6 липня. Архів Ольги Косач-Кривинюк.

53. Сестри Ольги до матері. 7 липня. Архів Олени Пчілки

54. Сестри Ізідори до сестри Ольги з Лесиною припискою. 11 липня. Архів Ольги Косач-Кривинюк № 176.

55. Материн до сестри Ольги. 13 липня. Архів Ольги Косач-Кривинюк.

56. Сестри Ізідори до сестри Ольги. 13 липня. Архів Ольги Косач-Кривинюк.

57. Материна телеграма сестрі Ользі. 16 липня. Архів Ольги Косач-Кривинюк.

58. Материн сестрі Ользі. 17 липня. Архів Ольги Косач-Кривинюк.

59. Материна телеграма сестрі Ользі. 17 липня. Архів Ольги Косач-Кривинюк.

60. К. Квітки телеграма до сестри Ольги. 17 липня. Архів Ольги Косач-Кривинюк.

61. Материна телеграма до редакції «Ради». 19 липня. Рукопис Лазаревського Дод.

62. Телеграма Лизанівського до М. С. Грушевського. 1 серпня. Рукописний відділ бібліотеки Товариства ім.Шевченка у Львові

63. Материн до Кобилянської. Е. Панчук «Леся Українка і Ольга Кобилянська». Вільна Буковина. Травень 1941.

1913 Написано

5 лютого Про велета, казка III з Триптиху.

Екбаль-ганем. Нескінчене останнє оповідання.

1913 Надруковано

Ізольда Білорука. «ЛНВ», т. LXI, 1913, кн. 1, стор. 24-28.

Айша і Мухаммед. «Дзвін», Київ, 1913, ч. 1, стор. 6-8.

Граф фон Ейнзідель. «Рідний край», 1913, ч. 1, стор. 6-9.

Оргія (Драматична поема). «Дзвін», 1913, ч. 4, стор. 229-245.

Адвокат Мартіан. «ЛНВ», т. LXII, 1913, кн. 6, стор. 397-434.

Екбаль-ганем. Оповідання. «ЛНВ», т. LXII, 1913, кн. 10, стор. 4-9.