Початкова сторінка

Леся Українка

Енциклопедія життя і творчості

?

Enfant perdu

Генріх Гейне

Переклад Лесі Українки

Варіанти тексту

Із збірки «Romanzero»

Стояв на чатах я в війні за волю

аж тридцять літ забутим вартовим.

Боровся без надії, гинув з болю;

я знав – не вийду з боїська живим.

Як день, так ніч я чатував. Не спалось

мені, як товариству по шатрах,

а ледве трошки і мені дрімалось, –

вони схропнуть – і знов я на ногах!

Нудьга бере було вночі на варті

та й страх (не знають страху лиш дурні),

щоб те розбити, зло зривав я в жарті;

і свист і глум були мої пісні.

Було не сплю та зброю все готую.

Ось тільки йде який мерзенний шпиг –

гарячим оливом так влучно почастую,

що звалиться поганець миттю з ніг.

Так чатував я невсипуще й збройно.

Було дивлюсь – непевне щось іде –

я й почастую оливом так гойно

погане черево – аж загуде !

Та часом… треба щиро говорити…

поганець був до бою теж готов

і бив незгірш… Ох, ніде правди діти!

я весь поранений… я трачу кров…

Впав вартовий! на рани знемагає…

Один упав, то другі прийдуть в час…

Я неподоланий… глянь, зброя сяє…

Се тільки серце розірвалось – враз!


Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 2, с. 264.

Вперше надруковано у журн. «Вільна Україна», 1906, № 3, стор. 39.

Подається за першодруком.

Датується орієнтовно 1900 роком.

У чорновому недатованому автографі (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 882) четверта строфа перекреслена. Текст її відмінний від друкованого (щоб її побачити, клацніть кнопку «Автограф»).