«Скрізь, де не гляну…»
Леся Українка
Скрізь, де не гляну, сухі тумани розляглися,
поле і гай у серпанки тонкі повилися,
марево біле покрило і річку, й сагу,
вітер з полудня несе без кінця ту югу.
Світло сліпить, та не грає веселе проміння,
вітер гуде, та задуха гнітить, мов каміння.
Так у розлуці з тобою кохання моє
світить і смутить, буяє й життя не дає.
15.08.[1904], Зелений Гай
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 310.
Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопубліковані твори, с. 43.
Автограф – ІЛІШ, ф. 2, № 619.
Датується за автографом.
Подається за автографом.
Стежки
Поза збірками
Попередній | Перелік віршів | Наступний
|
