11. Бахчисарайська гробниця
Леся Українка
Палкого сонця промені ворожі
На кладовище сиплються, мов стріли,
На те каміння, що вкрива могили,
Де правовірні сплять, піддані божі.
Ні квітів, ні дерев, ні огорожі…
І серед пустки, наче на сторожі,
Стоїть гробниця. Ті, що в ній спочили,
Навіки в ній своє імення скрили.
З чужого краю тут співці бували
І тіні бранки любої шукали, –
Витає ж тута інша тінь, кривава:
Ні, тута не лежить краса гарема,
Марія смутна чи палка Зарема, –
Тут спочива бахчисарайська слава!
Примітки
Джерело : Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 108.
З чужого краю тут співці бували – Олександр Пушкін, автор поеми «Бахчисарайський фонтан» (1821 – 1823) та Адам Міцкевич, автор поетичного циклу «Кримські сонети» (1826).
Цей сонет має певні тематичні зв’язки з восьмим і дев’ятим «Кримськими сонетами» А.Міцкевича («Могила Потоцької» – на цей сонет безпосередньо вказано в тексті, – та «Могили гарема»).
Стежки
Кримські спогади
Попередній вірш | Перелік віршів | Наступний вірш
На крилах пісень
Попередній | Перелік віршів | Наступний
|
