«Якби оті проміння золоті…»
Леся Українка
Якби оті проміння золоті
у струни чарами якими обернути,
я б з них зробила золотую арфу, –
в ній все було б ясне – і струни, й гуки,
і кожна пісня, що на інших струнах
бринить, мов голос вітряної ночі,
бриніла б на моїй злотистій арфі
тим співом, що лунає тільки в снах
дітей щасливих. Туга б відкотилась
від гуків тих геть-геть удалину,
мов білі тумани, пройняті сонцем,
що здалека леліють, наче злото,
не хмарою, а мрією здаються.
І жалі всі, в гармонію з’єднавшись,
озвались би, мов хори в емпіреях…
14.09.1900
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 192.
Вперше надруковано в ЛНВ, 1901, т. 15, кн. 9.
Автограф – ІЛІШ, ф. 2, № 700.
Датується за автографом.
Стежки
Ритми
Попередній вірш | Перелік віршів | Наступний вірш
Відгуки
Попередній | Перелік віршів | Наступний
|
