Початкова сторінка

Леся Українка

Енциклопедія життя і творчості

?

Інститут Лесі Українки

Науково-дослідний інститут Лесі Українки відкрито у вересні 2006 року. На відміну від його близьких аналогів, що функціонують у багатьох університетах, цей Інститут за призначенням і функціями – науково-дослідний, задуманий і створений на зразок академічної наукової інституції.

Вітраж «Леся Українка» у приміщенні…

Вітраж «Леся Українка» у приміщенні Інституту.

Інститут Лесі Українки створений спільно з Інститутом літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України як структура подвійного підпорядкування – Міністерству освіти і науки, молоді та спорту та Національній академії наук України.

Інститут Лесі Українки у своїй діяльності керується чинним законодавством України, нормативними актами Міністерства освіти і науки України та Національної академії наук України, Статутом Волинського національного університету імені Лесі Українки, Статутом Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України.

Інститут підзвітний вченій раді Волинського національного університету імені Лесі Українки та вченій раді Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України.

Науково-методичне керівництво Інститутом Лесі Українки здійснює Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України.

Структура Інституту Лесі Українки

директор Микола Григорович Жулинський
вчений секретар Сергій Миколайович Романов
Відділ “Енциклопедія “Леся Українка” завідувач Сташенко Н. Г.
Відділ рукописів і текстології (підготовка академічного видання творів Лесі Українки) завідувач Мірошниченко Л. П.
Відділ наукових та інформаційних видань завідувач Гребенюк М. П.
технік І категорії Артищук Т. С.
Відділ літературно-меморіальних фондів завідувач Данилюк-Терещук Т. Я.
Біобібліографічний відділ ім. проф. О. Рисака завідувач Златогорська Л. Ф.
Архів та бібліотека завідувач Радько А. В.

Ідея створення Інституту Лесі Українки народилася давно. Причетність до неї мав ще світлої пам’яті ректор Луцького державного педагогічного інституту ім. Лесі Українки Нестор Володимирович Бурчак, який активно підтримував пропозиції і щодо музею Лесі Українки, і щодо наукового центру вивчення творчості письменниці в педінституті. Свого часу в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка було організовано творчу групу, яка уклала план-проспект академічного Повного зібрання творів Лесі Українки у 16 томах і розпочала підготовку текстів до друку. У 2005 році на базі філологічного факультету волинського університету було утворено Науково-дослідний центр вивчення творчості Лесі Українки, завдяки якому була налагоджена співпраця з науковцями та музейними працівниками України. Зокрема з кримськими дослідниками, щодо підготовки енциклопедичного довідника “Леся Українка і Крим”, з науковцями Одеси – щодо написання статей, тематично пов’язаних з перебуванням письменниці на Одещині, а також із чернівецькими вченими і краєзнавцями, працівниками музеїв Лесі Українки в Києві, Колодяжному, Новограді-Волинському та ін.

Отже, ще до офіційного створення Інституту розпочато значну дослідницьку роботу. Підготовлено словник статей із теми “Леся Українка та її доба” (керівник – к. ф. н. Н. Г. Сташенко), до виконання якої були залучені співробітники Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України та науковці й музейні працівники Волині. У межах цього проекту написано статті й розвідки, проведено конференції й наукові семінари, створено страховий фонд (на електронних носіях) рукописної спадщини письменниці та її бібліотеки, здійснено факсимільне видання “Колодяженські пісні з рукописного зошита у записах Лесі Українки та Ольги Косач”, фототипічне видання “Народних мелодій” (ч. 1), записаних Климентом Квіткою з голосу Лесі Українки, перевидано книгу “Леся Українка. Хронологія життя і творчості” Ольги Косач-Кривинюк та ін.

Стратегічне завдання Інституту – підготовка й видання академічного Повного зібрання творів Лесі Українки. До цього видання ввійде все, написане її рукою, – художні твори, літературно-критичні статті, публіцистика, листування тощо. Зрозуміло, що таке видання потребує значної попередньої роботи, зокрема ґрунтовного текстологічного дослідження автографів письменниці. Також в обсяг наших планів і завдань входить написання наукової біографії Лесі Українки, розвідок і монографічних досліджень, бібліографія, видавнича діяльність та літературно-меморіальна робота.

Вивчення рукописної спадщини Лесі Українки – один із основних напрямків діяльності Інституту на цьому етапі. Зокрема, в наукових планах передбачено створення картотеки її автографів, що зберігаються в різних архівосховищах України та за кордоном, завершення опису архіву Оксани Косач-Шимановської, опис архівних матеріалів відомого знавця творчості Лесі Українки Анатоля Костенка і переведення на електронні носії архівів Олени Пчілки, Михайла Косача, Михайла Драгоманова та інших матеріалів, які зберігаються у відділі рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка.

Знаковою подією в діяльності Інституту стало поповнення у квітні 2007 р. рукописної спадщини Лесі Українки невідомими досі оригінальними автографами її листів (на художніх поштівках) до різних адресатів та листівок осіб із близького оточення письменниці. Це наше перше придбання, здійснене завдяки науковцям Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка та керівництву Волинського національного університету ім. Лесі Українки.

У квітні 2009 р. відбулася ще одна важлива подія – передача Інституту Державною службою контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон документів і меморій Лесі Українки та її родини. А ще 2008 року Т. Скрипка передала в Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка рукописну та іконографічну частини архіву, а родинні меморії – в музей Лесі Українки у Києві, залишивши авторські машинописи мемуарів О. Косач-Кривинюк для підготовки окремого видання спогадів про Лесю Українку. Тепер ці документи, а також дві оригінальні фотографії, які належали особисто Лесі Українці, є на збереженні у Науково-дослідному інституті Лесі Українки.

Триває активна робота над виявленням і згромадженням архівних матеріалів родини Косачів та дослідників життя і творчості Лесі Українки. В Інституті сформований архів, завідувачем якого зроблено опис шести архівних фондів: І. Косач-Борисової, О. Косач-Кривинюк, Ю. Косача, Т. Скрипки, Г. Мудрик, Н. Іщук-Пазуняк. Усього основний фонд нараховує 254 одиниці зберігання. Серед найцінніших документів архіву можна назвати:

1. Машинопис спогадів І. П. Косач-Борисової про Лесю Українку (Інтерв’ю, Радіо-Свобода), Нью-Йорк, липень, 1964.

2. Листи Анатоля Костенка до Ізидори Косач-Борисової.

3. Листування Т. Скрипки з М. М. Кривинюк 80-х років XX століття.

та інші матеріали.

Окрім того документи архіву є важливою джерельною базою для дослідників Г. Тютюнника.

Впорядковується електронний варіант фонду Лесі Українки. Проводиться робота із переведення на електронні носії художніх творів, наукових розвідок, листів Олени Пчілки.

На стадії активного формування перебуває бібліотека Науково-дослідного інституту Лесі Українки. За 4 роки роботи її фонд суттєво поповнився і сьогодні налічує більше як пів тисячі примірників книг. Більшість літератури було передано в дар від Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України, керівництвом Львівського відділення Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, керівництвом філологічного факультету Львівського національного університету ім. І. Франка, науковцями з інших куточків України, які відвідали нашу установу, викладачами і працівниками Волинського національного університету ім. Лесі Українки, та просто друзями Інституту Лесі Українки. Чимала кількість цих книг з дарчими авторськими написами (М. Сулими, М. Наєнка, В. Корнійчука, Н. Малютіної, Н. Іщук-Пазуняк, Л. Новиченка, Н. Науменко, О. Борзенка, Л. Реви, С. Лущій та ін.). Постійними і активними дарувальниками є М. Жулинський, Л. Скупейко, Т. Скрипка. Інститут також розглядає пропозиції придбання літератури про життя і творчість Лесі Українки, родинну історію Драгоманових-Косачів.

Важлива форма співпраці, а водночас своєрідна форма оприлюднення й апробації наслідків роботи Інституту – наукові конференції та семінари, що проводяться періодично й мають статус міжнародних і всеукраїнських. Доповіді їх учасників публікуються у збірниках наукових праць.

Однією із форм роботи Інституту є виконання держбюджетних тем. Колектив науковців: д. філол. н., професор, член-кореспондент НАН України М. Сулима, к. філол. н., провідний науковий співробітник Інституту літератури ім. Т. Шевченка Л. Мірошниченко, молодший науковий співробітник Відділу рукописів фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Шевченка А. Диба завершив у 2010 році виконання очолюваною докторантом кафедри української літератури Волинського національного університету Н. Г. Сташенко держбюджетної наукової теми “Енциклопедія Леся Українка: концепція, структура, джерела”;

2011 року розпочато виконання фундаментального дослідження за рахунок видатків загального фонду державного бюджету “Леся Українка і національна література”.

Під егідою Інституту видаються збірники наукових праць, монографії, довідкова література. Започатковано випуск щорічного збірника “Леся Українка: доля, культура, епоха” – спеціалізованого періодичного видання з проблем вивчення життя і творчості Лесі Українки, бібліографічні публікації, музеєзнавство (голова редакційної колегії М. Жулинський, наукові редактори Т. Скрипка, С. Романов). Видавничі проекти Інституту Лесі Українки зазвичай реалізуються за активної підтримки Волинської обласної державної адміністрації.

Серед найважливіших видань, що вийшли останнім часом слід назвати:

– Леся Українка: доля, культура, епоха: наук. зб. – Вип. 1. – Луцьк: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2010. – 208 с.: іл. 24 с.;

– Леся Українка і сучасність : зб. наук. пр. / упоряд. Н. Сташенко. – Т. 6. – Луцьк: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2010. – 710 с.;

– Златогорська Л. Леся Українка на сторінках журналу “Слово і час”: бібліографічний покажчик. – Луцьк: Волин. нац. ун-т. ім. Лесі Українки, 2010. – 48 с.;

– Леся Українка. Волинський скарб. Вибрані твори. – Ювіл. вид. / упорядкув. та коментарі С. Романова, Т. Данилюк-Терещук – Луцьк: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2011. – 540 с.

– Українка Леся. Лісова пісня: драма-феєрія в 3-х діях / упорядкув. С. Романова, Т. Данилюк-Терещук; пер. з укр. П. Канді; ілюстр. К. Сивої – Текст укр., англ. – Ювіл. вид. – Луцьк: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2011. – 284 с.

– Гейне Генріх. Книга пісень: Поезії. Переклад Лесі Українки і Максима Стависького. – Львів: Друкарня Товариства імені Шевченка, 1892 // Репринтне відтворення видання 1892 року. – Луцьк: Надстирʼя, 2011. – 114 с.;

– Леся Українка. На крилах пісень. – Львів: Друкарня Товариства імені Шевченка, 1893 // Репринтне відтворення видання 1893 року. – Луцьк: Надстир’я, 2011. – 116 с.;

Працівники Інституту читають лекції, ведуть спецкурси та керують науковими роботами студентів Волинського національного університету, які присвячені життєвому і творчому шляху Лесі Українки та родини Косачів.

Продовжується активна співпраця із науковцями Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України та кримськими (Музей Лесі Українки в Ялті) й київськими (Музей видатних діячів української культури) дослідниками. Розширено тему “Волинь і Косачі” у співпраці зі співробітниками Волинського історико-краєзнавчого музею і Колодяженського літературно-меморіального музею Лесі Українки. Налагоджено контакти із краєзнавцями Полтавщини, зарубіжними дослідниками життя і творчості письменниці (Н. Іщук-Пазуняк, А. Гумецькою, А. Кіпою, Б. Рубчаком), та з Українською Вільною академією наук у США.

Першим директором Інституту Лесі Українки став відомий науковець, д. філол. н., головний редактор журналу “Слово і час” Лукаш Іванович Скупейко. З листопада 2008 року установу очолює академік НАН України Микола Григорович Жулинський.

Усіх, хто бажає долучитися до грандіозного проекту вивчення і популяризації творчості Лесі Українки просимо зголошуватися за адресою:

43025 м. Луцьк, просп. Волі, 13, Волинський національний університет ім. Лесі Українки

Науково-дослідний інститут Лесі Українки

Ел. пошта:

Тел. (0332) 24 83 02

20.10.2011 р.

Додаткові статті