4.04.1905 р. До батьків

Любії мої папа і мама!

Може, сердитесь на мене, що я після одкритки не зараз написала? Але, самі знаете, як то часом усякі дрібні перешкоди, що їх не раз і описати трудно, не дають узятись за перо. Ще раз дякую за гроші і за посилку. Ти, папочка, нічого більше не повинен мені посилати, бо сі 200 р. і єсть остатня частина тих 700, які ти мені призначив на сей рік (починаючи з мого виїзду з дому), тож до осені більше тобі клопоту не завдам. Ніяк я не сподівалась, що стільки вам обом буде клопоту з тією торчинською справою, а тепер мені аж сором, що задля мене стільки роботи! Я б уже хотіла, щоб скоріше той клопіт скінчився, не ради себе, звісно, а ради вас.

«Южные записки» мене уміляють своїм благородством – яка редакція сама шукає, куди послати гонорар, коли автор сам не домагається? Мушу їм ще послати що-небудь «в поощрение добродетели». А «Мгновение» дійсно навіяно тим моментом в Stephans’ Kirche, ти, мамочко, вгадала. І ти знаєш сю дрібничку, тільки забула: се результат одного з наших «конкурсів», що був кілька років тому в Зеленім Гаю. Отож, значить, з посміху люди бувають.

З посилки всі обдаровані дуже задоволені і дякують. Маруся так щедро угощала, що пастилу ми вже з’їли громадою. Календар справив ефект, і анекдоти його читалися вголос різним слухачам – не дітям. Сорочку я таки виберу час вишити, бо тепер дні довгі (вечорами не шитиму, бо хрестиками не хочеться, а треба якось майстерніше помережити). Щодо авторських дарунків Кримського (прости, мамочко, що я так напосідалася, але ж я знаю, що не з твоєї вини і ні з чиєї книжки часто пропадають – такий вже usus), то я не згоджуюся з Людею, ніби вони для «простих смертних» нецікаві. Маю перед очима приклад: Кльоня зачитується «Мусульманством і його будучністю», а він же зовсім «простий смертний» в орієнталістиці і з Кримським нічим не зв’язаний. «Мусульманство» се написано дуже цікаво і живо, і, мені здається, його варто й неспеціалістам читати, а «1001 ніч», може, не всім цікава, та мені цікава, і думаю навіть, що корисна. Пояснити як слід психологію Кримського і нащо він зробив ту недоладну примітку під передмовою до «Мусульманства» я не можу, бо не так близько його знаю, але думаю, що се він таки просто похвастав – він таки, скільки я замітила, здорово любить хвастать, а не завжди вміє се тонко робить.

Тільки що були пані Читадзе з сестрою і перебили мені триб писання, бо треба ж було «понявкати», скільки годиться. З панею Читадзе ми в добрих сусідських відносинах, я до неї ходжу часто. Вона зараз же принесла мені посилку, як приїхала сестра, тільки сестра їхала дуже довго, бо спинялась у Катеринодарі шукати собі місця і надіється по великодні вже десь лікарювати на Кубані. Дивуюся її одвазі – не скінчивши, займати самостійне місце! Однак дай їй, боже, по її одвазі.

В Тифлісі ще один страйк – прикажчицький. Панії в розпачі, що не можна купувати передсвяткових костюмів, а се ж саме час, бо треба ж і набрати, і пошити, а тут щонайкращі магазини зачинені. Прикажчики збираються на дозволені і недозволені ради, заявляють вимоги і грозять побити коштовні вітрини, якщо господарі торгуватимуть самі. В Гурії повстання все триває і розходиться далі. То боролись проти адміністрації, а тепер вже й суд зачіпають (бажають виборних суддів і місцевих мов у процесі), так що кілька мирових суддів, навіть прокурор і слідуватель, виїхали з міст своєї служби, не маючи змоги відправляти своїх обов’язків. З тих Цхінвалів, куди хтів восени попасти Кльоня, населення силою вигнало того, хто попав туди на місто Кльоні, туди послали поки що кандидата-грузина, може, той справиться, і будуть наводити слідство, наскільки винен сам вигнаний суддя (він, кажуть, людина погана), а наскільки «дух часу». Татари, досі найлояльніший елемент на Кавказі, починають бунтувати – проти німців-колоністів і проти землемірів, виганяючи і тих, і других. Служити на Кавказі стає дедалі все неприємніше з принципіального боку, і Кльоня починає серйозно шукати способу вибратися звідси хоч і в друге «ведомство», та, звісно, сей спосіб не так-то легко одразу знайти… Проте «ищите и обрящете», сказано.

Уже кінчаю, бо за перервами і пізній час настав. Листа з Гадяча як нема, так нема, та вже очевидно, що він пропав. Все-таки мені приємно думати, що він був, значить, я даремне нападалась, що мене забувають. Цілую вас обох, і Микося, й Дорочку міцно-міцно. Будьте мені здорові. Кльоня, Феоктиста Семенівна і Маруся кланяються.

Ваша Леся

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 12, с. 130 – 132.

Вперше надруковано скорочено в перекладі російською мовою у вид.: Собр. соч. в 3-х т., т. 3, с. 304 – 305.

Подається за автографом (ф. 2, № 109).

торчинською справою – П.А.Косач купив у Торчині (Волинська обл.) на ім’я дочки земельну ділянку.

Мушу їм ще послати що-небудь – окрім оповідання «Мгновение», інших творів Лесі Українки в цьому журналі не опубліковано.

«Мгновение» – оповідання Лесі Українки, вміщене російською мовою в журналі «Южные записки» (1905, № 4, с. 22 – 25).

Собор святого Стефана – одна з визначних архітектурно-мистецьких споруд Відня.

Одного з наших «конкурсів» – У родині Косачів влаштовувались літературні конкурси (на краще оповідання, вірш тощо), в яких нерідко брали участь друзі і знайомі.

«Мусульманство і його будучність» – книжка А. Ю. Кримського, що в переробленому і значно доповненому вигляді вийшла у Львові 1904 р. (уперше була видана в Москві 1896 p.).

Зробив ту недоладну примітку – Підписуючи свою передмову до книжки «Мусульманство і його будучність», А. Ю. Кримський перерахував усі свої наукові титули, що й викликало зауваження поетеси.

Пані Читадзе – Устина Кирилівна Щербань (родом з України), дружина Ш. О. Читадзе. Її сестра – Настасія Кирилівна Щербань.

Купувати передсвяткових костюмів – Лист писано незадовго до великодних свят, що випали 1905 р. на 30 (17) квітня.

Гурія – область у Західній Грузії, де революційний рух був особливо активним.