Ворогам

Леся Українка

(Уривок)

…Вже очі ті, що так було привикли

Спускати погляд, тихі сльози лити,

Тепер метають іскри, блискавиці, –

Їх дикий блиск невже вас не лякає?

І руки ті, не учені до зброї,

Що досі так довірливо одкриті

Шукали тільки дружньої руки,

Тепер зводяться від судороги злості, –

Чи вам байдуже про такі погрози?

Уста, що солодко співали й вимовляли

Солодкі речі або тихі жалі,

Тепер шиплять від лютості, і голос

Спотворився, неначе свист гадючий, –

Що, як для вас жалом язик їх буде?..

1895

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 125.

Поезія вперше опублікована у 1899 р. у складі циклу «Невільничі пісні» (збірка «Думи і мрії»).

Тепер шиплять від лютості – у виданні 1975 р. стоїть «Тепера» (порушується розмір), натомість у виданні «Книгоспілки» 1927 р. – «Тепер», що здалось мені кращим.