«Хто вам сказав, що я слабка…»
Леся Українка
Варіанти тексту
|
||
Хто вам сказав, що я слабка,
що я корюся долі?
Хіба тремтить моя рука
чи пісня й думка кволі?
Ви чули, раз я завела
жалі та голосіння, –
то ж була буря весняна,
а не сльота осіння.
А восени… Яка журба,
чи хто цвіте, чи в’яне,
тоді й плакучая верба
злото-багряна стане.
Коли ж суворая зима
покриє барви й квіти –
на гробі їх вона сама
розсипле самоцвіти.
Та поки що я буду жить,
Як в тишу морська хвиля,
На погляд море наче спить…
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 378.
Вперше надруковано у «Літературній газеті» 27 вересня 1945 р.
Автограф – Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 653. В автографі закреслено останню, незавершену строфу (щоб її побачити, клацніть кнопку «Автограф»).
Датується орієнтовно 1911 р. за автографом, в якому поезія записана після циклу «З подорожньої книжки», датованого 15 – 21.01.1911 р.
Подається за автографом.