«У чорную хмару зібралася туга моя…»
Леся Українка
Варіанти тексту
|
||
У чорную хмару зібралася туга моя,
Огнем-блискавицею жаль мій по ній розточився,
Ударив перуном у серце,
І рясним дощем полились мої сльози.
Промчалась та буря-негода палка надо мною,
Але не зломила мене, до землі не прибила,
Я гордо чоло підвела,
І очі, омиті сльозами, тепер поглядають ясніше,
І в серці моїм переможнії співи лунають.
Весняная сила в душі моїй грає,
Її не зломили зимові морози міцні,
Її до землі не прибили тумани важкі,
Її не розбила і ся перелітная буря весняна.
Нехай там збирається гірша, страшніша негода,
Нехай там узброїться в гостру огненную зброю, –
Я вийду сама проти неї
Я вийду сама проти бурі
І стану, – поміряєм силу!
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 121 – 122.
Поезію вперше надруковано у циклі «Мелодії» (збірка «Думи і мрії»). Дата спільна для всього циклу – 1893 – 1894. Зберігся ранній автограф (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 678).
Готуючи цикл до передруку у виданні 1904 р., Леся Українка відредагувала кінцівку поезії – перекреслила 14-й і 15-й рядки, а 16-й рядок виправила (щоб побачити первісний варіант, клацніть кнопку «Першодрук»).