Початкова сторінка

Леся Українка

Енциклопедія життя і творчості

?

«В неділю рано зілля копала…»

Леся Українка

Михайло Дончук – старий господар в с. Тертівці на Буковині.

Його жінка.

Гриць – його годованець.

Настя Кривинюківна – дівчина-сусідка.

Мавра – стара циганка.

Тетяна Туркиня – дівчина з другого села.

Іваниха Дубиха – мати її.

Андронаті – старий циган.

1

В лісі. Повітка Маври скраю. «Біла стежка».

Батько й мати йдуть з полонини, розмовляють про Гриця. Здибають – лежить під смерекою. Докора. Настя (ідил.). Перша зустріч на білій стежці. Тетяна ховається, як він відходить, а приходить Мавра, Тетяна вертає – розмовляє з Маврою. Знов Гриць (перебиває прихід Дубихи). Дівчата з Грицем – Гриць гордовитий, дівчата «закидають сіті», але дарма. Парубки «сторонські» – Гриць розвідується, хто така Тетяна. Знов Тетяна («Не прийду!»). Настя («Поцілуй!»).

1

1) Настя і Гриць, його родичі, їх відносини.

2) Туркиня і Гриць, перша зустріч, циганка Мавра.

3) Друга зустріч Гриця і Тетяни («Прийдеш?» – «Не прий-ду-у-у!»).

4) Третя зустріч з Туркинею («Мені ліпше, як тебе не бачу»).

Сценка з Настею («Поцілуй». – Так іде, не оглядаючись) .

2

5) У Маври (про зілля і зраду).

6) Перед хатою Дубихи (як спогад хіба).

7) Розмова з Андронаті (про двох дівчат).

8) Літня зустріч з Туркинею («Любиш?» – «Люблю!»).

9) Четверта зустріч (Гриць признається, що «підкинений» і ніби через те нерішучий в сватанні. Гриць: «Прийдеш?» Туркиня: «Я прийду»).

10) Ворожба на Купала. Настя йде на прощу.

3

11) Настя вертається з прощі. Рішуча розмова з Грицем. Щоб сватав.

12) Настя просить старого цигана поговорити з Туркинею, щоб покинула Гриця.

13) Мавра Грицеві ворожить («Не люби двох»).

14) Коротка зустріч Гриця і Туркині. (Потім надходить мати. Туркиня співає).

15) Старий циган сповіщає Туркиню про Грицеве весілля.

4

16) Сцена Туркині з матір’ю.

17) Сцена Туркині з Маврою. (Мавра: «Я його заверну». Туркиня: «Щоб ти не сміла!»).

18) «Хто винен?» Лихо винне – його треба убити.

19) Туркиня з матір’ю («Піду долі пошукати»).

20) Настя приходить до Маври – Гриця струєно – спить.

21) Мавра плаче над сином.

22) Дубиха жде дочки в Грицевій хаті при мертвому. Туркиня приходить божевільна.


Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1977 р., т. 6, с. 389 – 391.

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Твори в десяти томах, т. 6. К., «Дніпро», 1964, стор. 226 – 227.

Назва умовна. Це нездійснений план задуманого драматургічного твору на тему повісті О. Кобилянської «В неділю рано зілля копала…».

В останні роки життя Леся Українка мала намір інсценізувати повість О. Кобилянської «В неділю рано зілля копала…». До цього її спонукала авторка повісті в листі від 22.12.1908 p.:

«Просьба слідуюча: чи хтось біленький не міг би се оповідання переробити на сцену? Будь то на драму, будь то на оперу?.. Оповідання обробляє знану пісню «Не ходи, Грицю, на вечорниці…», однак цілком-цілком інакше, як обробив се М. Старицький, і далеко обширніше та, по правді кажучи між нами, «тонше». Хтось хтів би страх поставити се оповідання з своїми циганами, як їх виводить там, на сцену, із чудовою «чорнобривою», котру б могла відіграти хіба така артистка, як добродійка Заньковецька… На сцену міг би поставити її хтось біленький… або І. Франко… Поки що ділиться сею гадкою хтось лише з дорогим хтосічком, маючи перед його сценічним талантом велике поважання».

Лист О. Кобилянської до Лесі Українки від 13.04.1912 р. (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 1040) свідчить про те, що поетеса погодилася на пропозицію авторки повісті, радилася з нею і навіть ділилася напрямом переробки. О. Кобилянська погодилася на переробки, роз’яснила окремі сцени. Проте здійснити задум Лесі Українці не пощастило. В листі від 21.03.1913 р. вона писала до О. Кобилянської з Єгипту: «…Тут, коли матиму силу, займуся чиїмсь «У неділю рано…» (я його взяла з собою, але не писала, поки була розклеєна, боялася спартачити)».

Автограф недатований (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 864).

Датується орієнтовно березнем – квітнем 1913 р.

Подається за автографом.