31.05.1911 р. До П. П. Лаврова

Шановний добродію, чи не будете ласкаві вказати мені час, коли я або хтось інший замість мене може застати Вас (і де саме?), щоб отримати належний мені гонорар за надруковані у «Л[ітературно]-Н[ауковому] Віснику» твори та й щоб забрати мені на перегляд мою драму «Руфін і Прісцілла», бо якщо там справді треба і можливо щось переробити, то без мене сього ніхто не може зробити, а пересилатися таким великим рукописом було б незручно.

Пробачте, що нагадую Вам про сі справи листом, але п[ан] Петруненко заходив до Вас 5 раз після мого прохання і все не заставав. Тим часом мені, з одного боку, саме тепер дуже потрібні гроші, а з другого боку, маленько часу лишається на перегляд рукопису, бо 23.V я вже маю виїздити. Як бачите, не так-то багато часу єсть і для обміркування справи про те видання драм[атичних] поем, про яке Ви мені говорили. Але я розумію Ваше мовчання в сій справі так, що Ви, либонь, роздумали вже розпочинати таке видання.

Я, розуміється, нічого не можу мати проти такого чи іншого рішення сеї справи з Вашої руки, бо й ініціатива ж була Ваша, а не моя щодо сього, тільки я б воліла знати виразно Ваші заміри, бо, може, я якось інакше матиму спосіб розпорядити матеріалом, та не хотіла б робити того, не порозумівшися з Вами.

На жаль, здається, вже ні з Вами, ні з ким не могтиму влагодити такого видання, бо тут уже мало мені часу зосталося, а на далеких просторах загайно провадити такі справи.

Сподіваюся ласкавої і швидкої відповіді.

З пошаною Леся Українка

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 14 тт. – Луцьк: 2021 р., т. 14, с. 249 250 (текст); с. 509 510 (примітки).

Подається за автографом, що зберігається в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України (Ф.4028. Оп.1. Од. зб.3. Арк.28 – 29).

Уперше надруковано у виданні: «Слово і час». 1991. № 2. С. 16.

…за надруковані у «Л[ітературно]-Н[ауковому] Віснику»твори… Очевидно, ідеться про цикл поезій «З подорожньої книжки».

…якщо там справді треба і можливо щось переробити… На той час працівники редакції С. Веселовський та Ю.Тищенко були обвинуваченими у справі друку драматичної поеми Лесі Українки «На полі крові» («ЛНВ». 1910. Т. 52. Кн.12. С. 433 – 448). Постановою Київського тимчасового комітету в справах друку від 5 (18) січня 1911 р. на книгу, у якій опубліковано твір, була накладена заборона (див.: Леся Українка. Документи і матеріали. 1871 1970. Київ: Наукова думка, 1971. С. 217 – 219). Очевидно, аби уникнути в майбутньому таких неприємностей, редакція «ЛНВ» вимагала від Лесі Українки внести деякі зміни в текст драматичної поеми «Руфін і Прісцілла». Запропоновані зміни руйнували задум авторки.

…справи про те видання драм[атичних] поем…Напередодні Ю.Тищенко як директор видавничого товариства «Дзвін» звернувся до Лесі Українки з пропозицією опублікувати зібрання її драматичних творів. Задум було реалізовано. У видання «Леся Українка. Твори. Кн.1» (Київ, 1911) увійшли: «Вавилонський полон», «На руїнах», «Три хвилини», «В дому роботи, в країні неволі», «Йоганна, жінка Хусова», «Над морем», «Приязнь», «Розмова».