«Смутної провесни, серед травиці…»
Ада Негрі
Переклад Лесі Українки
Смутної провесни, серед травиці,
Фіалки цвіт дочасний розцвітав;
Зимовим холодом повіяло з діброви –
І ніжний цвіт зів’яв.
Був вечір сумний, на устах у мене
Із серця поцілунок виникав;
Не привернувся ти – і любий поцілунок
Ще не розцвів, зів’яв.
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 2, с. 286.
Вперше надруковано в журн. «Рідний край», 1907, № l, с. 9.
Автограф не знайдено. М.Мороз пише, що автограф Леся Українка подарувала Аріадні Драгомановій з написом : «Радочці від Лесі. Vaut mieux tard que jamais!. 29 серпня 1900 р.» Це є дата подарунку, а не написання перекладу [Мороз М.О. Літопис життя та творчості Лесі Українки. – К. : 1992 р., с. 269].
Цей переклад Леся Українка назвала «переспівом» і вказала, що текст вірша «положено на музику М. Лисенком».
Датується орієнтовно 1899 роком.
Подається за першодруком.
Вірш Ади Негрі, який був основою перекладу, зветься «» (Умерлий поцілунок). Він був опублікований у 1896 р. у збірці «Tempeste».
Попередня стаття | Перелік статей | Наступна стаття
|
