17.12.1908 р. До В. М. Гнатюка
| Ялта | 4/ХІІ ст. ст. 1908 р. |
Високоповажаний добродію!
Посилаю на Вашу адресу матеріали фонографічні і прошу їх передати етнографічній комісії враз із листом до неї, долученим до сього листа. Дуже прошу сповістити мене, як дійде моя посилка, чи не попсують її на границі або в дорозі, – для того бажано, щоб валки були зараз провірені у Львові фонографом. З огляду на непевність посилання через границю я не всі валки, які в мене є, посилаю тепер [посилаю № 1, 4, 7, 11, 12, 13, 14, 16, 17, 18, 19 (разом 11 штук), одно пуделко порожнє треба було для впакування], – 8 я задержала при собі і пошлю їх тоді, як виясниться, чи добре дійшла ся посилка, та чи не треба якось інак упакувати решту валків. Ті 8 валків – то продовження і закінчення тих трьох дум, початки яких посилаю тепер, а продовження ті можуть більш-менш служити і за дублети посиланих тепер початків, бо характер мелодій все однаковий, тож якби початки попсувались, то все ж мелодії не пропадуть, коли продовження доїде в цілості. Усе ж заразом боюся посилати, бо якби все попсувалось, то з відновленням був би великий клопіт: ми вже на сім тижні з Криму виїжджаємо на Кавказ, а кому іншому їхати з України чи з Галичини спеціально до Гончаренка в Севастополь було б тяжко, тому я так дорожу сими матеріалами. Будьте ласкаві сповістити мене, в якому стані доїде посилка, на таку адресу: Тифлис, Судебная ул[ица], Ивану Клементьевичу Савицкому, для Л. Квитки.
Тексти дум посилаю окремою бандеролькою.
Рівночасно пишу до проф[есора] Колесси, сповіщаючи його про вислання матеріалів.
З правдивим поважанням
Л. Квітка
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 12, с. 265.
Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 555 – 556.
Подається за автографом (ф. 2, № 927).
Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 827. Істотних різночитань з виданням 1979 р. нема.
Матеріали фонографічні – Напередодні 100-річчя з дня народження Лесі Українки радянським літературознавцям та мистецтвознавцям пощастило розшукати валики із записом голосу поетеси, зокрема наспіваної нею волинської пісні про козака і дівчину. У статті О. Чернецького «Таємниця воскового валика» («Радянська Україна» від 17 листопада 1970 р.) йдеться про обставини, за яких було знайдено і відтворено запис голосу Лесі Українки, зокрема:
«Його повернули до життя і подарували своїм українським друзям працівники однієї з лабораторій Всесоюзної студії грамзапису. Московські реставратори Л. Аполонова, Н. Андреева, оператор Т. Баренбаум, які свого часу з великою майстерністю переписали з воскових валиків голос Володимира Ілліча Леніна, цього разу зробили все, щоб зберегти для вітчизняної культури живе слово Лесі Українки».
Продовження і закінчення тих трьох дум – Леся Українка і К. В. Квітка записали від кобзаря Гната Гончаренка думи: «Про удову», «Про Олексія Поповича», «Про сестру та брата».