«Талого снігу платочки сивенькії…»

Леся Українка

Талого снігу платочки сивенькії,

дощик дрібненький, холодний вітрець,

проліски в рідкій травиці тоненькії,

се була провесна, щастя вінець?

Небо глибокеє, сонце ласкавеє,

пурпур і злото на листі в гаю,

пізніх троянд процвітання яскравеє

осінь віщує – чи то ж і мою?

Що ж, хай надходить! мене навіть радує

душного літа завчасний кінець;

провесни тільки нехай не нагадує

дощик дрібненький, холодний вітрець!

11.08.1900

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 200. Вперше надруковано в ЛНВ, 1902, т. 17, кн. 1. Чистовий автограф цієї поезії – Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 717. Датується за збіркою «Відгуки».