«…Яка ж дивна, яка ж дивна оця щаслива сторона!..»
Леся Українка
Морока.
Домовик.
Дід запічаний.
Дід покутній (казку каже, уриває, …далі кінчає від того слова, на якому урвав).
Відьма родима.
Відьма учена.
Злидні (?)
«Фараони», що співом надять в «Золотий город», що зблизька сірий. Виряджають шукати зброї від злиднів на дні моря.
Рахмани (Рахманський Великдень) – мало там не зостався. В Лінивому краю «святі» Неділя, Понеділок і П’ятниця, Середа, «що кривиться», Субота-неробота, тільки й буднів, що вівторок та четвер, та й то…
Песиголовці, одноногі людоїди, що скачуть по парі, або гуртом, обіймаючись поза шиї, – від сих лютих навчається доброго єднання.
Вертається, приносить зброю. Хатнє свято.
Дід
Яка ж дивна, яка ж дивна
Оця щаслива сторона!..
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Ну та й нудна, ну та й нудна
Оця щаслива сторона!..
Якби не сей проклятий мур,
утік би з неї, хай їй цур.
І що його тепер робити?
З нудьги хоч голову розбити…
«Дідок»
Хоч ти і товкся без пуття,
та дороге тобі життя, ти хтів,
щоб стінка подалась,
але тобі до того зась.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
В тутешні хмари я літав,
Та тільки нежитю дістав.
Ходив отут по дні морському,
та не пораджу більш нікому –
вода очей не виїдає,
а тільки хутко обридає.
Якісь дива тут не дивні
у сій щасливій стороні…
І як я витримав сі три дні?
Коли б мені отут хоч злидні!
То я б із ними попобився…
Дід
Е, хлопче, ти вже скомизився!
Хлопець
Дідусю! Пробі! Поможіть!
Хоч казочку яку скажіть.
Дід
Колись у нас казки були,
Та всі вже мохом поросли,
Бо їх нема про що казати,
Що в казці є, те й тут видати.
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1977 р., т. 6, с. 391 – 392.
Вперше надруковано в кн.: А. Гозенпуд. Поетичний театр. К., «Мистецтво», 1947, стор. 283 – 284.
Назва умовна. Автограф недатований (ІЛІШ, ф. 2, № 726).
Датується кінцем 1911 – початком 1912 рр. Підстави…
Подається за автографом.
Попередній твір | Перелік творів | Наступний твір
|
