Поетка українського Рісорджименто
Дмитро Донцов
Обкладинка видання 1922 р.
Ця книга Д.І.Донцова була вперше надрукована у Львові в 1922 р.
Вихідні дані: Дмитро Донцов. Поетка українського Рісорджименто (Леся Українка). – Львів: Видавництво Донцових. З друкарні Наукового товариства ім.Шевченка, 1922 р. – 35 с.
Наш текст подано за цим виданням, згідно з принципами нашого .
Про рівень ерудиції Донцова читач може зміркувати, побачивши, що він з пам’яті цитує німецький текст «Фауста» Гете (не український переклад!) і французький текст поеми А.де Мюссе «Кубок і губи», яка взагалі ні українською, ні російською мовами не перекладалась.
В нашому е-перевиданні пороблено наступні зміни:
1. Підрядкові примітки Донцова [вставлено прямо в текст в квадратних дужках].
2. Виділено цитати.
3. Текст розбито на розділи, і цим розділам дано назви. Цієї розбивки і назв немає в оригінальному тексті Донцова.
4. Цитати з творів Лесі Українки виділено посиланнями. Коли Донцов подавав серію цитат з одного твору, то для розвантаження тексту посилання подається тільки для першої цитати. Наступні цитати читач зможе знайти в тому творі самостійно.
5. До тексту додано наші примітки з поясненнями імен осіб і деяких реалій, згаданих в тексті. Для деяких цитат вдалося встановити джерела – вони подані у спливаючих підказках.
М.Ж.
Il n’ý a pas plus de critique objective qu’il n’ý a d’art objectif, et tous ceux qui se flattent de mettre autre chose qu’eux mêmes dans leur oeuvre sont dupes de la plus fallacieuse phjlosophie.
A. France.
Нема об’єктивної критики так само, як нема и об’єктивної штуки, і всі ті, які хваляться, що вкладають щось інше, як самих себе, в свій твір, дозволяють себе ошукувати найбільше оманній філософії.
А. Франс.
Серед численних літературних ювілеїв останніх років ми не стрічаємо ювілею Лесі Українки. Не буде його і в сім році. Тому вибір сеї теми здавався би чимось зовсім довільним. Але є ювілеї і – ювілеї. Одні – ювілеї народин або смерти, що минають ледве помітно, не збуджуючи в святочній громаді ні запалу, ні відгомону. Це офіціальні урочистості патріотичної суспільності, що вміє шанувати своїх великих і твердо пам’ятає календарні дати. Але є й інші ювілеї: Коли відкинутий сучасниками, зроджений для інших часів – виривається нащадками з пазурів минулого і ставляється на недосяжну височину.
До таких несподівано воскреслих належить і Леся Українка, поетка української Sturm- und Drang епохи. Епохи, що настала щойно тепер, але про яку мріяла вона вже більш як двадцять років тому.
Її життя було цілою проблемою. Вона на цілу голову переростала хистом майже всіх сучасних письменників, а лишилася дивно незрозумілою, хоч і респектованою. Поетка незвиклого у нас темпераменту захоплювала читачів менше, ніж численні dii minores літератури. Вона зраджувала ледве чи не найглибшу освіту в крузі товаришів пера, а зосталася особою, якою найменше займалася освічена критика. Людина інтенсивного шукання і впертої думки не прикувала чомусь до себе особливої уваги тих, що цікавилися тайнами поетичної творчості. Письменниця, яку назвав Франко одиноким мужчиною серед поетів соборної України, лишилася якимось сфінксом для покоління, для якого відвага, завзяття, воля – всі мужеські чесноти повинні б були стати конечними, коли воно хотіло встоятися в тій страшній завірюсі, що несподівано впала на нього.
Як це могло статися?
Примітки
Рісорджименто – рух за об’єднання Італії в одну державу та досягнення політичної незалежності (19 ст.).