Початкова сторінка

Леся Українка

Енциклопедія життя і творчості

?

Бондарівна

Леся Українка

Раїна Бондарівна – одиначка в батька-вдівця, цехмайстра бондарського цеху.

Старий Бондар (батько) – спокійний, поважний, повний почуття гідності власної, до інших (тільки не до «панів») довірливий і зичливий, не без гордощів професіональних. Дочці «дає волю» не з безхарактерності, а з переконання і з довір’я до неї.

Стара бабуся – в домі в Бондаря, живе для господарства, зазнала «підданства», залякана, добродушна.

Купер’ян – «цехмайстер над соломою» – колишній швагер Бондаря, тепер жонатий удруге, натура товариська, веселий, людяний, безхарактерний, охочий до співу, до радощів життя, готовий і випити, але «при компанії», не п’яниця налоговий, любить «свестії», «братські меди», веселі звичаї «добрих старих часів». Колись заможний, тепер зубожілий.

Явдоха Купер’яниха – його друга жінка, «багацького роду», скупа, «фудульна», до пасербів недобра, в сварці не так груба, як ущиплива (говорить здебільшого в іронічно-ввічливому тоні), і через те її всі бояться. Любить згадувати, як «чинили мої бабуня, покійна бурмистрова, царство їм небесне». Ходить завжди в добрих коралях із срібними дзвіночками.

Моменти з пісень про Бондарівну:

1) Танок водить (усім перед водить), різка відповідь Кан[ьовсько]му, з жестом.

2) Капелія грає, Бондарівна цілу ніч гуляє. Відповідь людям: «Гуляю до свеї охоти, не втеряю дівочої цноти» (до сцени з женихом на цеховому святі).

3) Відповідь К[аньовсько]му: «Маєш жінку цілувати».

4) На поради людей втікати: «Сіла кінець столу, пісню заспівала». (Сцена в панській корчмі, на оранді, при капелії).

5) Бондарівна кидається втікати, застукана в дверях, подається до вікна, і шинкарка «передала її вікном».

6) Під час погоні один дворак горне до себе: «Молодая Бондарівно, жалко мені тебе».

7) Питання: «Чи волієш?..» Відповідь Бондарівни: «Волію»…


Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1977 р., т. 6, с. 384.

Вперше надруковано в «Літературній газеті» 25 вересня 1945 р.

Автограф недатований (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 862).

Уривок являв собою начерк драматичного або прозового твору. У спогадах «На роковини смерті Лесі Українки» К. Квітка пише:

«Між іншим, Леся майже все останнє 10-ліття свого життя збиралась написати драму на сюжет Бондарівни. Зложила навіть план її, але спинялася все перед тим, що в неї не було матеріалів про історичний побут укр[аїнського] міщанства і цехового люду. Мріяла написати сю драму з знанням цього побуту».

Звичайно, уривок не можна вважати згаданим К. Квіткою планом, це лише нотатки, і швидше – до прозового твору. Про це свідчать як окремі сцени, які передбачалися (наприклад, погоня), так і вчинки героїні («цілу ніч гуляє»), які в сценічному творі втілити було б неможливо. Ймовірно, що, відмовившись від створення драматичного твору, Леся Українка мала намір надати йому прозової форми.

Датується орієнтовно 1907 – 1910 рр.

Подається за автографом.

Слід знати, що Леся Українка запам’ятала в Любомлі один з варіантів народної балади про Бондарівну. З її голосу цю баладу записав К.Квітка.