«Порвалася нескінчена розмова…»

Леся Українка

пам’яті C. M.

…Порвалася нескінчена розмова.

Тремтить вона, мов порвана струна,

В моєму серці. Від одного слова

Розкрилася в душі моїй труна.

Повстала туга, сном важким приспана,

Повстала велетом і досягла до хмар,

Жаль запалав, прибоєм океана

Загомонів його страшний пожар.

Ох, той пожар у других будить силу,

Ту, що Бастілії тиранів розбива,

Що визволя з кайданів волю милу, –

У мене будить він слова, слова!

Товаришу! не можу я мовчати,

Лежить таке прокляття на мені,

Що мушу тугу словом зустрічати:

Вони дзвінкі, мої думки сумні.

Часи глухонімії не заглушать

Дзвінких думок, вони бринять, бринять, –

Отак невільники руками ледве рушать,

Як на руках кайдани задзвенять.

Нехай же дзвонять голосно кайдани,

Не буду заглушать. Коли б могли

Вони збудить луну і розтроюдить рани

В серцях людей, що мохом поросли;

Коли б кайданів брязкіт міг ударить

Перуном в тії заспані серця,

Спокійні чола соромом захмарить

І нагадать усім, що зброя жде борця;

Коли б та зброя здійнялась до бою,

Загомоніла б так, мов туча градова, –

Тоді б замовкли вже самі собою

Кайданів брязкіт і такі слова.

14.07.1898

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 172.

Вперше надруковано в ЛНВ, 1898, № 10, стор. 50 – 51. Передруковано у збірці «Думи і мрії» з авторськими скороченнями – опущено строфи шосту і восьму першодруку (щоб їх побачити, клацніть кнопку «Першодрук»).

Посвяти ні в автографі, ні в першодруку поезії нема. Вперше надрукована вона в першому томі п’ятитомного зібрання творів Лесі Українки (К., 1951) на підставі бажання поетеси, висловленого в листі до матері – Олени Пчілки 5.01.1904 р.: «Над віршем «Порвалася нескінчена розмова…» я прошу написати: «пам’яті С. М.».

Датується за першодруком.

Подається за збіркою «Думи і мрії», c. 115 – 116.