1 пол. 01.1892 р. До М. I. Павлика
| 1 пол. січня 1892 р. Колодяжне |
Шановний добродію!
Що з Вами? Чи Ви живі, чи здорові? Чи, може, яка «лютая змія» похапала Ваші листи на дорозі? Чи, може, Вам «не було охоти й потреби писати», як мовляв один мій товариш після трьохмісячної перерви кореспонденції. Оце остатнє, здається, певніше. Бо вже-таки, щоб інфлуенца досі Вас не покинула, то се було б щось несвітське. А я би вже рада почути щось нового з Вашого світу. Маю добру надію, що Ваш принаймні матеріальний стан мусить поліпшитись, – чи то ж моя надія справдиться? Пишіть лишень, що там коло вас чути нового?
Коло мене то нічого такого цікавого нема, от собі так, як і давніше. З дядьком справа далеко краща, принаймні після остатнього листа так можна сказати.
Я Вас маю об одній речі просити: коли б Ви були ласкаві одшукати в весняних числах «Нар[оду]» (десь межи 7 і 10 числом) вірші під назвою «Ридання» і списати мені з них II і III (І маю) уступи; се мені конче потрібне, а вірші і весняний «Народ» пішли по світі широкім гуляти, і мудрий буде той, хто їх зловить. Як Вам прийде «охота й потреба» писати, то, майте добрість, надішліть мені вірші. На сей раз, проти свого звичаю, писатиму коротко, бо не вмію писати, не отримавши відповіді на попередній лист, – «куражу» якось не стає! Нехай до іншого разу буде, що лишилось. Бажаю Вам з Нового року нового здоров’я.
Л. К.
P. S. У нас кажуть: «З Новим роком, з новим щастям!» Але що таке щастя? Для мене ся ідея не стоїть ясно перед очима.
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 10, с. 126 – 127.
Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 74.
Подається за автографом (ф. 101, № 315).
Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 171 – 172. Істотних різночитань з виданням 1978 р. нема.
Датується за змістом.
«Ридання» – цикл віршів Лесі Українки, надрукований у журналі «Народ», 1891, № 7. До нього увійшли поезії: «Сторононько рідна…», «Україно, плачу слізьми над тобою…», «Всі наші сльози тугою палкою…» У збірці «На крилах пісень» (1893) цикл має назву «Сльози-перли».
Вірші і весняний «Народ» пішли по світі широкім гуляти – Журнал «Народ», як і інші революційно-демократичні українські видання, перевозилися через кордон і розповсюджувалися на Наддніпрянській Україні нелегально. Свої примірники цих видань Леся Українка передавала для читання іншим.