Іде господь дорогою

Запис Лесі Українки

Іде господь дорогою,

Надибає дівку з водою,

Надибає дівку з водою:

– Дай-ко, дівко, води пити,

Злотні вуса покропити,

Злотні вуса покропити!

– Не дам пити, ба й не чиста,

Нападало з клена листя.

Іде господь дорогою,

Надибає дівку з водою: (2)

– Дай-ко, дівко, води пити,

Злотні вуса покропити. (2)

– Не дам пити, ба й не чиста,

Купалася в ній пречиста.

– Брешеш, дівко, вода чиста,

Вода чиста, ти – не чиста,

Сім-єсь хлопців породила,

Й одного-єсь не схрестила, (2)

Та й усіх-єсь потопила.

Стала дівка сє лєкати. (2)

– Стій, дівко, не лєкайсє,

Йди до церкви, сповідайсє.

Лишень дівка приступила,

Їй сє земля розступила.

Стоїть камінь, ба й біленький,

На нім писар молоденький,

Пише, пише, розписує,

Душку з тілом розлучує.

Душка з тіла вилетіла,

В райські двері собі сіла,

З василечка кілле била,

Барвіночком городила,

Звоздичками застрожила. (2)

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 97 – 98.

Записала Леся Українка (Державний центральний музей музичної культури ім. М. І. Глінки в Москві, ф. 275, інв. № 70, арк. 12, зв., а також інв. № 189, п. 6186, стор. 7 – 7 зв.).

Вперше надруковано у зб.: Народні пісні в записах Лесі Українки…, стор. 195.