Ой дай же, боже, звечора погоду

Запис Лесі Українки

Ой дай же, боже, звечора погоду,

Заберу відра та й піду по воду;

Ой ще й дівчина води не набрала,

А вже й дівчина ляшка сподобала:

– Ой ви, ляшки, ви добрії хлопці,

Візьміть мене на порон з собою.

Скоро дівчина на порон ступила,

Де ся й узялася великая хвиля,

Тую дівчину та й з порона збила.

Ой один каже: щука-риба грає.

А другий каже: дівка потопає.

Ой третій каже: що буде то буде,

Молоду дівчину рятувати буду.

– Ой рятуй, рятуй, молодий козаче,

Ой будеш мати год батька заплату,

[Год батька заплату], год матері дяку.

– Ой я не хочу год батька заплати,

[Год батька заплати], год матері дяки,

Ой оно хочу за милую взяти.

– Молодий козаче, що буде то буде,

Ой я не хочу за милую бути.

Ой лучче буду в морі потопати,

Ой та не хочу за милую стати.

Ой лучче буду жовтий пісок їсти,

Не хочу з нелюбом на посаді сісти.

Ой лучче буду в сирі[й] землі гнити,

Не хочу з нелюбом на сім світі жити.

Місце запису: с. Колодяжне коло м. Ковля на Волині

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 54.