Була вдовойка в конець села

Запис Лесі Українки

Була вдовойка в конець села,

Ой мала ж вона три донейки;

Їдна донейка, то Ганнуся,

Друга донейка, то Маруся,

Третя донейка, то Настуся.

Ой заказали ту вдовойку,

Ой заказали на войнойку.

– Моя Ганнусю, моя донейко,

Ой поїдь, поїдь на войнойку!

– Бігме, матюнко, не поїду,

Бо я коника не всідлаю,

Бо я шабельки не впасаю.

– Моя Марусю, моя донейко,

Ой поїдь, [поїдь] на войнойку!

– Бігме, матюнко, не поїду,

Бо я коника не всідлаю,

Бо я шабельки не впасаю.

– Моя Настусю, моя донейко,

Ой поїдь, поїдь на войнойку!

- Бігме, матюнко, я поїду,

Я коничейка осідлаю,

Я і шабельку опасаю!

Мати Настусю випроваджала,

Мати Настусі приказувала:

– Не їдь, Настусю, поперед войська,

Не їдь, Настусю, позад войська!

Поперед войська – тебе заб’ють,

Позаду войська – в полон уведуть.

Настуся матері не слухала,

Поперед войська виїхала,

Половину войська звоювала.

Ой то виїхав цар турецький:

– Ой а що ж бо то за такоє,

Що Настуся войсько звоювала?

Ой узяв коня за гривойку,

Ой а Настусю за ручейку…

(Мабуть, кінця нема)

Місце запису: с.Колодяжне

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 15 – 16.