Ой коли б я знала, що буду вмирати
Запис К.В.Квітки

Ой коли б я знала, що буду вмирати,
то б собі казала труну збудувати.
[Парні рядки співаються двічі. – Ред.]
Ой стояла труна двайцять штири роки,
на двайцять п’ятому стала говорити.
На двайцять п’ятому стала промовляти:
Ой доки ж я буду порожня стояти?
А я, молоденька, та й стала гадати,
ой кого ж я маю в труні поховати.
Поховала б мужа – та жаль мені дуже,
сховала б дитину – дитина маленька.
Сховала б дитину – дитина маленька,
лягла б сама в труну – сама молоденька.
Варіанти мелодії у Лисенка, VI, № 13, і Конощенко, т. 1, № 74. Ритмічна схема у Лис., II, № 12, і VII хор., № 8 (пор. з першою половиною нашої мелодії), і Kolberg. Chełm, t. 2, № 36. Парал. тексти без нот: Чубинский, т. 3, № 65 (веснянка!); Довнар-Запольский, № 485; Гринченко, т. 3, № 664.
Місце запису: Любомль Володимирського повіту
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 348 – 349.
Вперше опубліковано: Народні мелодії. З голосу Лесі Українки. Записав і упорядкував Климент Квітка. – К.: 1918 р., ч. 2, с. 169.