Було літо, було літо та й стала зима

Запис К.В.Квітки

Було літо, було літо та й стала зима…

Насіяла чорнобривців – тепера нема.

А вже ж мої чорнобривці процвітають,

а вже ж мою русу косу розплітають.

– Чи ж я тобі, моя доню, не казала,

чи твоєму та серденьку не сприяла:

ой не ходи та до броду рано по воду

та не слухай голубоньків, де два загудуть.

Та не слухай голубоньків, де два загудуть,

та не бери подарочків, що дарма дають.

Тебе ж тії подарочки з розуму зведуть,

од матінки до свекрухи приведуть.

Варіанти мелодії: Роздольський, № 63, 83, 84, 90; Конощенко, т. 3, № 93; Верховинець, № 24, 72, 86, с. 31 і далі. Зріднені мелодії: Рубец216, № 57; Чубинский, т. 4, № 77, 78, 29 і інші; Лисенко, Весільні пісні, № 25; Бигдай, т. 1, № 22; Kolberg. Wołyń, № 110 і 161; Конощенко, т. 2, № 95 – ритмічний розвиток тої ж основи – на ямби. Парал. текст: Памятная книжка Воронежской губ. на 1892 г., вып. 2, стор. 291.

Місце запису: Миропілля

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 247.

Вперше опубліковано: Народні мелодії. З голосу Лесі Українки. Записав і упорядкував Климент Квітка. – К.: 1917 р., ч. 1, с. 70 – 71.

Співають дружки, розплітаючи косу.