28.08.1894 р. До М. П. Драгоманова
| Владая |
Любий дядьку!
Хотіла б я Вам написати довгого листа, багато про що маю з Вами поговорити, але ж у нас така скажена спека знову, що аж думки в голові розтають, зовсім як ота свічка, що ми сьогодні положили на сонці, а вона й розтала, як сніг. «Ух, ш-ш-ш да живее Конісскій!» Приїхали оце до нас старі Амани з Ліною і хотять увечері додому вертати, то треба їм віддати листи, бо тепер, коли Мінцеси вибрались до Софії, ми зосталися без сталих зносин з цивілізованим світом. Якби не така нагла потреба, то ні за що б не сіла я тепер до писання.
Не вірте Вані, що я тепер нічого не пишу, я пишу тільки уночі, а вдень не стає моєї сили до роботи, я тільки лежу над потоком під деревами та читаю або шию, лежачи. Оце прочитала «Les Evangiles» і стала на один сантиметр розумніша. Тільки, здається мені, Ренан даремне так нехтує неканонічними євангеліями і всякими апокрифами, се, певне, його католицьке виховання сьому виною. Чи нема у Вас часом у Софії книги Hilgenfeld’a «Novum Testamentum extra canonem receptum»? Я була б цікава переглянути її.
Про яку книжку Vernes Ви пишете? Коли про ту маленьку історію, що для дітей, то я знаю, де вона лежить і, приїхавши в Софію (в кінці сього місяця), знайду її зараз. Його «Précis de l’histoire juive» єсть у мене тут. Не думаю, щоб мама переклала се, а перекладу, певне, я. (Не розберу, куди Ви послали сю книжку, чи в Софію, чи в Ковель)? Ой боже мій, що я ще хотіла Вам писати? Далебі мислі висохли.
Павликові я вже три чверті Біблії послала, а оце пошлю й кінець. Чому він не пише просто мені? Се ж довго переписуватись через Париж. Щось я вже нізвідки листів не маю. Проте все ж мені тут не скучно, а вчора то й зовсім весело було, був тут собор, багато людей, танцювали хоро на страшенній спеці на горі, грали, співали, варили страву і самі варились. Цвета вбиралась у тутешню одежу, при тій спосібності і я міряла сей костюм, але мені в ньому погано і занадто багато жовтого шиття, я думаю, Олесі було б гарно, так як Раді. Тільки ж влазити в сей костюм не дай боже всякому хрещеному чоловікові, можна руки викрутити та ще й задушитись вкінці. Та, врешті, про се жарко думати.
Бувайте здорові, цілую Вас, дядину і Зорю. Амани Вам обом кланяються, їх візити нам подвійно приємні, бо, окрім гостей, приїздить ще й страва, а се тут ніколи не вадить.
Бувайте здорові ще раз. Коли Ви думаєте вертатись?
Ваша Леся
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 10, с. 250 – 251.
Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 149 – 150.
Подається за автографом (ф. 2, № 1224).
Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 267 – 268. Прізвище німецького богослова тут – Hilgenfeld (правильно), в той час у виданні 1978 р. – Hildenfeld (неправильно). Інших істотних різночитань з виданням 1978 р. нема.
Амани з Ліною – панни Аман – дочки царського садівника в Софії, добрі знайомі А. Драгоманової. Прим. О.Косач-Кривинюк.
Hilgenfeld – Адольф Бернгард Христоф Хільгенфельд (Adolf Bernhard Christoph Hilgenfeld, 1823 – 1907), німецький теолог. Згадувана книга «Novum Testamentum extra canonem receptum» (4 т.) вийшла першим виданням у 1866 р., другим – у 1876 – 1884 рр.
Собор – народні гуляння, пов’язані з релігійним святом Успіння пресвятої богородиці (28 серпня, у минулому сторіччі – 27 серпня). У цей день у Владаї на церковному подвір’ї влаштовувався традиційний ярмарок із розвагами та обрядовими стравами.