Початкова сторінка

Леся Українка

Енциклопедія життя і творчості

?

9 – 10.05.1899 р. До М. I. Павлика

Берлін Berlin, Johannesstr[asse], 11,
9/V 1899

Шановний друже!

Не писала Вам досі, бо прийшлось залагодити так багато листовних залеглостів, а сили на се так небагато було, що ніяк я не могла вибрати часу, щоб написати скільки-небудь порядного листа, а прихапцем писати не хотілось. Винна я перед Вами, що не відповіла на Ваше питання про дату заслання М[иколи] В[асильовича] К[овалевського], але я її не знала тоді, власне, в Києві я була певна, що ся дата подана в його власних споминах, коли ж ні, то справді не знаю, в кого б про се докладно допитатись. Я знаю тільки, що він був засланий в кінці [18]70-х років, не раніше [18]77 p., a не пізніше [18]80-го, і пробув на засланні три роки.

Взагалі мушу сказати, що про життя його мені сливе нічого не вдалось довідатись тепер такого, чого б я раніш не знала з розповідів М[иколи] В[асильовича] або з моїх власних спостережень; щодо всяких дат і докладних біографічних даних, то нема де їх і зібрати, як се виявилось, бо родичі, ті, які єсть, стояли від нього далеко, а приятелі, по б[ільшій] ч[асті], не більше знають, ніж, наприклад, я. Врешті, мені здається, що М[икола] В[асильович] цікавий не стільки через такі чи інші обставини його життя, скільки через свій характер, надзвичайну енергію, витривалість і силу переконання, якими він так одрізнявся від маси своїх земляків, – то ж, власне, на сю характеристику звертаю я головну увагу в своїх споминах.

Жаль мені, що я досі їх не скінчила, але ж досі я абсолютно не була в стані писати. Ви розумієте, що коли людина може писати листи, то се ще не значить, щоб вона могла писати щось до громадського вжитку. Тепер тільки я настільки маю сили і енергії, що можу в один день два не дуже довгі листи написати, але ніяк не більше, бо перш усього довше сидіти не можу, а крім того, за довге писания плачу безсонням і різними напастями, на які мені ще не пора одважуватись, бо я ще «не заняла своего места в среде честных граждан». Проте все ж прогрес чималий: 1° – не лежу в ліжку, 2° – можу ходити, спираючись на кий, а другою рукою тримаючись сестри, таким способом можу перейти тричі по наших довгих сінях, 3° – можу виїздити на вулицю і бачити, що все-таки є ще на світі весна.

Перспективи ставлять мені многонадійні, тільки що маю ще з півроку носити кайдани, себто ортопедичний апарат – дарма! Як скинуть з мене сей довгий бандаж, що тепер маю, а наложать апарат, тоді буду вважати себе à peu près здоровою і візьмусь до писання, бо нема часу хорувати, хоч знаю, що за се буде мені від сестри літанія щодня з рана до вечора.

Не пам’ятаю, чи писала я Вам, що тепер зо мною сидить моя сестра Олеся (по-моєму Лілія), а мама поїхала вже додому. Сестриця моя хоч багато молодша від мене, але я мушу тепер признавати її авторитет, з чого немало сміємось ми обидві. Досі я старалась забути, що я поет «von Gottes Gnade» (як казав Франко), але тепер мені про се нагадала «Видавнича спілка», і – що буде з авторитетами? A propos «Видавничої спілки» порадьте, шановний друже, що мені робити? «Вид[авнича] спілка» прислала мені три книжки свого видання на показ. Тепер я не знаю, чи посилати мені за них гроші, чи се не випадає? Ви краще знаєте сі звичаї, то порадьте мене.

10.V. От бачите, таке писання – два дні один лист пишу! А це зараз прийдуть мене забирати, щоб здіймати з мене гіпсову модель для апарата. Ненавиджу я ці процедури! їх уже цілих сім було – чиста кабалістика.

Тепер ще просьба до Вас: будьте ласкаві, пришліть нам «Основи біблійної критики», хочу, щоб сестра їх прочитала. Дві прислані Вами брош[ури] отримала – спасибі!

Дуже прошу, перешліть мого листа п. Кобилянській, Ви, певне, знаєте її адресу. Коли вона не має поняття, що я за одна, то не відмовте рекомендувати мене їй. Я вже давно слідкую за її літературним поступом, і вона мене дуже інтересує яко талан і яко людина. Її писання не дилетантство, а справжня література: як прочитала я збірник її після творів «собственных Невтонов и быстрых разумом Платонов» (vid. Гр. Коваленко e tutti quanti), то здалось мені, що я от з сеї клініки зійшла на гірську верховину, – контраст виразний! Я не пишу їй сього в таких виразах – хоч з охотою написала б – через те, що не хтіла б здатися їй faiseusse de compliments, а вірити в мою щирість вона тим часом нічим не зобов’язана – в нашій шановній професії цнота лицемірства таки процвітає.

Тепер маленьке прохання від моєї сестри: вона просить пояснити, що то воно за дерево – смерека: чи то сосна, чи ялина, чи щось інше, і як воно зветься на інших мовах, наприклад по-німецьки чи по-латині, їй треба се для перекладу оповідання Кобилянської.

Ой, ой, чую, ходять, бігають, зараз прийдуть мене забирати!

Ще одно: не можу знайти Вашого листа з адресою Кузьми, б[удь] л[аска], пришліть сю адресу знов, мені вона конче потрібна.

Хотіла послати Вам одно виданнячко «1-го мая соц[іал]-дем[ократів]», та не знаю, чи в Гал[ичині] такі речі йдуть? Здається, йдуть. Там дещо і про гал[ицьку] еміграцію спогадується. Боже, господи! І страх, і сором читати про ту еміграцію, далі не говорю, бо слова – ні до чого…

Ще одно: чи можу я надіятись, напр[иклад], на «Хлопську бібліотеку» для видання якої роботи в стилі дядькових брошур?

Простіть – більше питань, ніж листа! Будьте здорові, друже!

Л. К.


Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 11, с. 103 – 105.

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 263 – 264.

Подається за автографом (ф. 101, № 352).

Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 477 – 479. Істотних різночитань з виданням 1978 р. нема.

Він був засланий в кінці 70-х років – М. В. Ковалевського заслано до Сибіру (в м. Мінусінськ) 1879 p., звільнено 1882 р.

«Видавнича спілка» – «Українсько-руська видавнича спілка», громадська видавнича організація, заснована 1898 p. y Львові. 1899 р. «Спілка» випустила збірку поезій Лесі Українки «Думи і мрії».

три книжки свого видання – Йдеться про книжки: С. Ковалів. Дезертир та інші оповідання; І. Франко. Поеми; О. Кобилянська. Покора і інші оповідання.

«Основи біблійної критики» – Можливо, мається на увазі книга французького вченого Моріса Верна, перекладена Лесею Українкою (Моріс Берн. Біблія, або книга Старого завіту. Пер. Л. У. З передмовою М. Драгоманова. Львів, 1903). Ну, це щось несвітське! Як можна просити в 1899 р. книгу, яка ще не опублікована? Перше, що мені вдалося знайти, це книга Hetzenauer Michael (1860 – 1928) «Wesen und Principien der Bibelkritik auf katholischer Grundlage», але вона, здається, була опублікована тільки в 1900 р. Хіба би було якесь раніше видання?

перешліть мого листа п. Кобилянській – Ользі Юліанівні Кобилянській (1863 – 1942). 25 травня 1899 р. вона відповіла Павликові: «Сердечно Вам дякую за надіслання листа Л[есі] У[країнки]. Я їй зараз відписала, вже по раз другий маю від неї письмо».

прочитала я збірник її – Йдеться про збірку оповідань О. Ю. Кобилянської «Покора і інші оповідання» (Львів, 1899).

«собственных Невтонов и быстрых разумом Платонов» – неточна цитата з «» М. В. Ломоносова (в «Оде»: «Что может собственных Платонов и быстрых разумом Невтонов российская земля рождать»).

їй треба се для перекладу оповідання Кобилянської – Ольга Косач перекладала на російську мову оповідання О. Кобилянської «Банк рустикальний», «Жебрачка», «Impromptu phantaisie», «У святого Івана».

Кузьма – конспіративне ім’я київського робітника-друкаря, політичного емігранта з Росії, Антона Михайловича Ляхоцького (1853 – 1918).

для видання якої роботи в стилі дядькових брошур? – Мається на увазі брошура «Державний лад», над якою Леся Українка тоді працювала, але не закінчила. М. П. Драгоманов видав кілька подібних пропагандистських брошур, що були зразком для Лесі Українки.