14.07.1901 р. До сестри Ольги

Лілея моя!

Дякую за готовність приїхати до мене, але помагати мені властиве нема в чому, почуваюся я настільки здоровою, що скрізь у всьому даю собі раду сама. Товариство твоє мені, звісно, завжди миле, але ради самої приємності не варт зриватися і їхать такий світ. Це все я кажу зовсім обдумано і щиро. Я це тут на перепутті (пиши мені сюди, то перешлють, а дальшу адресу подам, доїхавши), їду-таки в гори, бо коли їхать, то найкраще тепер, серед літа. Кашляю все ще по-прежнему, але сподіваюсь, що в горах мине. Напишу згодом довше, а сьогодні не маю енергії, бо й так мусила довго писати. Будь здорова і сама й не сама.

Твоя Леся

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 11, с. 252.

Друкується вперше за автографом (ф. 2, № 314).

Я це тут на перепутті – Леся Українка зупинилась у Вижниці, їдучи до Буркута.