28.09.1911 р. До матері

Люба мамочко!

Се вже ми переїхали в Хоні. Клопіт був, либонь, такий самий, як і з переїздом з Телава: таке саме вкладання, розкладання, арби і т. і., хоча там 100 верстов їхати кіньми, а тут 25. Ну, зате на здоров’я сей переїзд таки легший. Хоні більш похоже на велике село, ніж на містечко, бо дуже багато садків, городів, просторих зелених дворів, а хати скоріш міщанські, тільки типу кавказького – з великими верандами. Мені Хоні подобається більше, ніж Кльоні і Феоктисті Семенівні (вона вже вернулась – сама, без чоловіка, в Києві заходила до тебе, але ти була в Гадячі), поганенько тільки, що тут багато ровів з водою для поливання городів, то коли б вони не розводили пропасниці, але, на щастя, саме на тому кутку, де ми живемо, ровів зовсім нема, та й хата в нас не вогка. Ми маємо 4 кімнати з маленьким прибудівком для служанки за 23 p. на місяць, – се нам не тісно, бо тепер нас троє – Маруся лишилась в Кутаїсі в пансіоні. Тепер живеться нічого собі, а чи не буде зимою холодно – трудно сказати, скоріш, що буде, як і скрізь «на юге».

Се я написала листа Лаврову і хотіла одіслати, але здумала собі, що, може, його знов нема в Києві (він, здається, часто виїздить), через те вкладаю листа в сей і прошу передати Лаврову, якщо він є дома (звичайно, про се я прошу справжню добродійку Ласочку). Нехай Лавров не обижається, що часом пишу до нього, передаючи, бо в сьому ніякої лихої думки нема, а тільки бажання, щоб лист не завалявся в його відсутності. На сей раз сповіщаю його про адресу, щоб знав, куди посилати гроші, – справа для мене важна, і не хотілось би, щоб лист пропав.

Тобі я не писала через те, що Ліля сповістила про твоє подорожування до Шури, до неї в Гадяч, і я вже не знала, куди тобі й писати. Як твій лист прийшов, я саме слабувала, чогось знов t° плигала аж до 39° (то вже давно було, ще Феоктиста Семенівна була в Києві), але на сей раз такий стан тривав недовго і дуже лихих наслідків не лишив – так тижнів 1½ була сугуба безсилість, а потім вернувся звичайний мій стан. Може, той напад таки був від «переписання ся», бо я днів 10 – 12 без перерви писала. Твої уваги щодо фантастичних драм зовсім слушні, але як уже наступає la folie divine, то всі практичні спостереження відступають набік – натуру тяжко одмінити. Зате сяя folie дає справжнє щастя, a ce теж щось «в общей экономии» значить. Однак в холоднішому настрої я обіцяю собі зробити щось і ad panem et aquam і, певне, таки зроблю.

Од Кримського ні слуху, ні вісті, ні рукопису…

Хутко ще напишу, а тепер міцно цілую тебе, люба моя мамочко.

Кльоня тобі кланяється.

Твоя Леся

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 12, с. 362 – 362.

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 600 – 601.

Подається за автографом (ф. 2, № 244).

Куди посилати гроші – Йдеться, очевидно, про авторський гонорар.

Днів 10 – 12 без перерви писала – Мається на увазі робота над «Лісовою піснею».