26 – 27.10.1911 р. До сестри Ольги

Любая Лілеєнько!

Се я пишу тобі коротенько, щоб подякувати за одержані гроші та й так обізватися, а більше напишу на тім тижні, як посилатиму сукно. Воно вже куплене, тільки я ще хочу Михальові одну штучку купити, якщо вона буде, а вона буває тільки по п’ятницях, коли збирається більший базар.

Що я писала мамі про 100 р. ніби од Сірого, то то вийшло поштове непорозуміння з одною невеличкою посилкою, а грошей я ніяких від нього ще не отримала, тільки 2 прим[ірники] книжки. Той лист, що я недавно написала мамі, у великій частині відноситься до всіх вас, і я прошу вас тую частину прочитати. Се про грошові рахунки. Хотіла я тоді ж і тобі написати, та довгий лист до мами утомив мене, заболіла голова, і взагалі якось я була знервувалась. Може, се моя загальна нервовість, але в листі мами до мене почулося мені якесь недовір’я до мого становища в сій справі. Але ж я ніколи не напосідалася, щоб мені було виплачено, а тепер навіть виразно прошу (передай се й іншим), щоб мені не давали того, що папа збирався дати поверх дійсного довгу. Мені належиться тепер тільки 580 p., і більше я нічого не прошу, та й то коли 250 будуть признані за мною без недовір’я. Мені краще втратити гроші, ніж добре відношення до мене найближчої родини. А ти, Лілеєнько, переплатила мені на 18 р. 80 к., то я б хотіла, щоб тобі було повернено сі гроші. Я знаю, що ти ніколи не заходиш зо мною у дрібні рахунки, і, може, мені прийдеться колись ще й не такі гроші попросити у тебе, але тепер се не по правді, щоб саме ти розплачувалась за всіх.

Ну, як же вам з Михальом гостюється у Києві? Тут тепер стоїть чудова погода – навіть вишні й магнолії вдруге зацвіли, а дехто втретє сіно косить. Тільки се недавно так, а в початку сього місяця такий був ударив холод, що ми аж полякались, – гори всі снігом забіліли. Мені тепер ліпше, ніж було літом, – t° нормальніша і взагалі нічого собі.

Тим часом бувай здорова. Цілую міцно тебе з Михалями і маму. Як писати до Дори і де тепер Оксана? Кльоня і Ф[еоктиста] С[еменівна] вас вітають.

Твоя Леся

Скажи там, щоб мені присилали сюди «Вісник».

14.Х

Бачу, що можу ще сьогодні відправити посилку, тому і листа в неї вкладаю. Грошей за сукно не вертай, а я потім попрошу з [нрзб.] полотна і ниток прислати.

Сукна, думаю, стане тобі на пальто (се ціла штучка за 4 р., інакше не продають); я лишаю собі шматочок на зразок – може, тобі не стане або схочеш на спідницю, то я ще пришлю – таке саме завжди єсть, бо се натуральна барва (а єсть фарбовані усякі, і сині, й червоні, і жовтогарячі). Сукно слід іще раз намочити і добре вигладити (мочать, вкладаючи між дві дуже мокрі простині).

Михальові посилаю поясок ширшенький, а вужченький – маленькій Оксаночці і їй же три брелочки – vie, santé, force – я давно хтіла їх послати, та боялась, що в листі пропадуть. Ти ж, певне, будеш бачити обох Оксан, то поцілуй їх за мене, і нехай маленька носить мої «талісмани» або почепить на люлю.

Довший лист згодом, а тепер спішуся. Ще раз міцно цілую.

Твоя Леся

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 12, с. 369 – 370.

Друкується вперше за автографом (ф. 2, № 417).