24.07.1913 р. Дописка на листі сестри Ісидори і матері до сестри Ольги
| Сурамі |
Цілую.
Пишіть на Кутаїс, нам Квітка привезе сюди.
Леся
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 12, с. 472.
Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 670 – 671.
Подається за автографом (ф. 2, № 436). Датується за поштовим штемпелем.
Оскільки в Лесі Українки настало різке загострення тяжкої хвороби туберкульозу нирок, для догляду за нею приїхали мати Ольга Петрівна та сестра Ісидора. 22 липня перевезли її з Кутаїсі в Сурамі – найсприятливіше щодо кліматичних умов місце. Цим і пояснюється наведений нижче колективний лист:
Любая Лелієчко!
Поздоровляю Вас з іменинами і бажаю всього-всього найкращого. Оце ми вже в Сурамі, будемо тут (Леся, мама і я) жити, поки Леся трохи окріпне, бо тепер їй все так само погано. Бувають у Лесі рвоти, часами жар, а часами навпаки – дуже низька температура (сьогодні було 35,6 C). За дорогу Леся страшенно втомилася, хоч й робили все можливе, щоб їй було вигідніше їхати. Сьогодні був тут новий лікар у Лесі і казав, що у неї до всього катар желудка і що тому немає зовсім апетиту і таке противне ощущеніє в горлі і часто нудить. Всяка страва Лесі здається без жадного смаку або неприємного смаку, хоч справді зовсім добра. Бувайте здорові. Цілую Вас і Михайла.
Дора
Цілую всіх. На день моїх іменин мовби значна полегкість у Лесиній слабості.
Мама
На листі зроблено лише дописку рукою Лесі Українки. Це були останні слова, написані поетесою. На світанку 1 серпня (19 липня) 1913 р. перестало битись полум’яне серце Лесі Українки.