Ой учора ізвечора, ще кури не піли

Запис К.В.Квітки

Ой учора ізвечора, ще кури не піли,

ішов Яким до вдовойки, люди не виділи.

Прийшов Яким до вдовойки: – Помагай-бі, серце!

Вона йому одказує: – Забий жінку перше!

– Не можу я, бідна вдово, милої забити,

моя мила молодейка буде голосити.

– Закрий комин, закрий двері, аби загоріла,

набий її в головойку, – скажуть, що вдуріла.

Прийшов Яким додомойку та й став жінку бити, –

його жінка молодейка стала голосити.

– Не жалуєш, Якимойку, мене, молодої,

то пожалуй, Якимойку, дитини малої!

Сусідойки, голубойки, дайте неньці знати,

нехай іде свою дочку на смерть наряджати.

– Ой що ж бо ти, моя доню, що ти завинила,

що ти свою білу постіль так крівлею змила?

– Як не знаю, моя мамо, нащо мня родила,

так не знаю, моя мамо, що я завинила.

Друга строфа, забута Лесею, доповнена мною з варіанта, записаного в Острозі в 50-х роках XIX віку Опанасом Марковичем. Див.: М. Драгоманов. Фатальная вдова. Уголовно-психологическая тема в укр. нар. песне. – «Киевская старина», 1888, XII (підпис: К. П.). Укр. переклад в «Розвідках М. Драгоманова про укр. нар. словесність», т. II. Львів, 1900. Паралелі: з іншою мелодією – Конощенко, т. 1, № 32; без нот – Гринченко, т. 3, № 651; у Грінченка показані паралелі з інших видань; крім тих – Kolberg. Pokucie, t. 2, № 313; Nejman, s. 133; Шухевич, т. 3, ст. 237, № 47; Эварницкий, № 287; Бессараба. Херсон, № 361; Гнедич, № 673; Головацкий, т. 3, ч. 1, с. 20, № 8; Wacław z Oleska, s. 486, № 6.

Місце запису: с. Колодяжне Ковельського повіту

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 294 – 295.

Вперше опубліковано: Народні мелодії. З голосу Лесі Українки. Записав і упорядкував Климент Квітка. – К.: 1917 р., ч. 1, с. 114 – 115.