«І все-таки до тебе думка лине…»

Леся Українка

І все-таки до тебе думка лине,

Мій занапащений, нещасний краю!

Як я тебе згадаю,

У грудях серце з туги, з жалю гине.

Сі очі бачили скрізь лихо і насилля,

А тяжчого від твого не видали,

Вони б над ним ридали,

Та сором сліз, що ллються від безсилля.

О, сліз таких вже вилито чимало, –

Країна ціла може в них втопитись;

Доволі вже їм литись, –

Що сльози там, де навіть крові мало!

1895

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 124 – 125.

Поезія вперше опублікована у журн. «Народ», 1895, № 15-16, стор. 254 – 256. Зберігся автограф (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 11, стор. 94).

А тяжчого від твого не видали – у виданні 1975 р. стоїть «тяжкого», натомість у виданні «Книгоспілки» 1927 р. – «тяжчого», що здалось мені кращим.