Початкова сторінка

Леся Українка

Енциклопедія життя і творчості

?

10.11.1898 р. До сестри Ольги

Київ 29/Х 1898

Моя милая Лілія!

Твої листи всі получені, тільки я не мала часу відповісти, от і тепер спішуся, треба ще вірші одні переписать і до Люді йти через годину, але вже хочу хоч слова два написать, щоб Оксаниного листа не затримувать.

Мама до доктора не ходила, хоч я і дуже просила її се зробить. Тепер вона, здається, здорова, лихорадки нема і так нічого не об’являється, а все ж би краще, якби з ким порадилась, так що ж, коли не хоче!

Тьоті Саші листа ми не знайшли, а я забула, коли Тося був у клініці, – здається, в [18]95 p.?

Вещі твої забуті єсть, передамо через папу. Та тільки чи думає папа хутко приїхать, щось він про те мовчить. Ось хіба, може, завтра вкупі з грошима і звістку отримаєм.

Був учора Пашкевич: записався він в отряд, щоб їхать на чуму «по первому требованию». А з «женщин врачей» ніхто не записавсь, тільки сестра милосердія. Пашк[евич] з приводу сього каже, що не варто і грошей збавлять на мед[ичний] інст[итут], коли так.

Хоч мама каже, щоб Дору уже не пригонять до листів, але вона б добре зробила, якби написала; все-таки мамі прикро, що Дора так-таки не може себе заставить обізватись до неї. Я Дорі в слідуючому листі напишу, а тепер, далебі, ніколи.

Здоров’я моє нічого собі, припадків більше не було.

Писатиму хутко більше, а тепер бувай здорова. Міцно цілую тебе, папу і Дору.

Твоя Леся

P. S. Нагадай Аф[еньєвій] про долг, мені ніяково, хоч і дуже треба. «Bis dat qui cito dat» – ти знаєш.


Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 11, с. 76.

Друкується вперше за автографом (ф. 2, № 289).

треба ще вірші одні переписатьнайближчі за часом написання вірші – це «Зоря поезії» (12.10.1898), «Забута тінь» (25.10.1898). Можливо, йдеться про один з цих творів; але можливо, що йдеться про підготовку збірки «Думи і мрії».

Пашкевич Феофан Олександрович (1870 – 1941) – лікар, брат учительки Пелагії Олександрівни Пашкевич (1855 – 1933), київської знайомої родини Косачів.

щоб їхать на чуму – Наприкінці XIX ст. у різних країнах спостерігались спалахи епідемії чуми. Туди виїжджало багато російських медичних працівників, які самовіддано лікували населення. Очевидно, тут йдеться про один з таких загонів.