Початкова сторінка

Леся Українка

Енциклопедія життя і творчості

?

18.11.1905 р. До О. Ю. Кобилянської

Київ Киев, Мариинско-Благовещенская,
97, 5 – 18/ХІ 1905

Хтось дорогий нехай вибачить комусь білому його нечемність. Бо хтось чийогось довгого листа отримав, а не відписав зараз, бо хотів перше чиюсь справу у Науменка залагодити, тим часом Науменка не було тоді дома, а ледве він приїхав, хтось білий мусив раптово виїхати в Петербург. Та Науменко каже, що вже вислав гонорар до Черновець. Чи хтось отримав?

А хтось у Петербург виїхав по телеграмі рятувати Дору, що була поїхала туди на рільничі курси та й захорувала. То хтось три тижні просидів коло неї, перетривав там усі залізничі страйки, бачив народження російської «конституції» і багато всякого, надивився на червоні прапори, наслухався співів і великих слів, а потім вернувся в розбитий «чорною сотнею» Київ… Хтось комусь ще багато напише, а тепер хоч коротенько, аби скоріш.

Чиясь «Ніоба» комусь подобається. Аби мені тільки хтосічок здоровенький був. Ми тепер всі вдома, крім мами (вона в Гадячі) і Лілі (в Празі), Дору я привезла додому на поправку (вона вже одужала), а Оксана приїхала сьогодні з Бельгії. Тьотя Саша теж тут. Всі Вас вітають. Хтось міцно цілує когось, родині привіт.

Хтось


Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 12, с. 151 – 152.

Вперше надруковано скорочено в «Хрестоматії критичних матеріалів», т. 3. К., 1949, с. 105 – 106.

Подається за автографом (ф. 14, № 918).

Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 759. Істотних різночитань з виданням 1979 р. нема.

Вислав гонорар – Йдеться про гонорар за повість О. Кобилянської «Ніоба», вміщену в журналі «Киевская старина», 1905, кн. 6 – 9.

Народження російської «конституції» – Йдеться про царський маніфест 17(30) жовтня 1905 p., що обіцяв політичні свободи і скликання законодавчої думи. Леся Українка іронічно величає його конституцією і бере це слово в лапки.

Чорні сотні – банди погромників, створені 1905 р. поліцією і монархічними організаціями для боротьби проти революційного руху і розпалювання національної ворожнечі, зокрема влаштування єврейських погромів.