Логотип сайта «Леся Українка»
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Вірші / На крилах пісень / До мого фортепіано

На крилах пісень

До мого фортепіано

Леся Українка

X

Варіанти тексту

Елегія

Мій давній друже! мушу я з тобою

Розстатися надовго… Жаль мені!

З тобою звикла я ділитися журбою,

Вповідувать думки веселі і сумні.

То ж при тобі, мій друже давній, вірний,

Пройшло життя дитячеє моє.

Як сяду при тобі я в час вечірній,

Багато спогадів тоді встає!

Картина повстає: зібравсь гурточок,

Провадить речі, і співа, й гука,

На клавішах твоїх швидкий, гучний таночок

Чиясь весела виграва рука.

Та хто се плаче там, в другій хатині?

Чиє ридання стримане, тяжке?..

Несила тугу крить такій малій дитині,

Здавило серце почуття гірке.

Чого я плакала тоді, чого ридала?

Тоді ж кругом так весело було…

Ох, певне, лихо серцем почувала,

Що на мене, мов хмара грізна, йшло!

Тепер ота осіння хмара сива

Мене дедалі більше покрива…

Знов смуток? Що ж почну я нещаслива?

Хто ж восени весняночки співа?

Серед недолі, тяжкого туману

Були й для мене промені ясні.

Годину мала не одну кохану,

Як забувала всі жалі свої.

Коли я смуток свій на струни клала,

З’являлась ціла зграя красних мрій,

Веселкою моя надія грала,

Далеко линув думок легкий рій.

Від мене, друже, не таїв нічого!

Свої всі гуки ти мені віддав,

На тяжкеє страждання серця мого

Мені лагідную потіху слав!

Мій друже! Ті хвилиноньки яснії,

Я при тобі найбільше мала їх,

Твої кохані струни голоснії

Будили зграї красних мрій моїх.

Серед недолі, тяжкого туману

Були й для мене промені ясні.

Годину мала не одну кохану,

Як забувала всі жалі свої.

Хоч я не завжди щиро говорила

З людьми, хоч тяжкий розпач свій

Від рідних, милих, найлюбіших крила,

Та не від тебе, любий друже мій!

Від мене, друже, не таїв нічого!

Свої всі гуки ти мені віддав,

На тяжкеє страждання серця мого

Мені лагідную потіху слав!

Розстаємось надовго ми з тобою!

Зостанешся ти в самоті німій,

А я не матиму де дітися з журбою…

Прощай же, давній, любий друже мій!

[15 березня 1890 p.]


Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 68.

Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1892, № 8, стор. 149 –150.

Автографи – Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 11, стор. 8 – 10 (ранній), та Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 747, стор. 17 – 19. Між ними суттєві різночитання (щоб їх побачити, клацніть кнопку «Автограф»). Текст раннього автографа і першодруку довший на три строфи від тексту збірки «На крилах пісень» 1893 р. (щоб їх побачити, клацніть «На крилах пісень 1893 р.»). Під час підготовки київського видання збірки «На крилах пісень» Леся Українка опустила ще дві строфи, і цей текст, скорочений проти автографа на 5 строф, став канонічним.

Датується за автографом.

Подається за збіркою «На крилах пісень», К., 1904, стор. 40 – 41.

Стежки

На крилах пісень

Попередній | Перелік віршів | Наступний

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 2006 – 2019 М.І.Жарких (ідея, технологія, коментарі)

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на цей сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 61332

Модифіковано : 30.03.2017

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.