Єзекіїль, XXXVII

Переклад Лесі Українки

1. Рука Вічного була на мені, і Вічний казав вийти моєму духові, і він спустив мене посеред поля, що було вкрите кістками.

2. І Він казав мені обійти їх навколо; і от їх велика сила скрізь на тому полі, і всі вони дуже сухі.

3. Тоді Він сказав мені: Сину Чоловічий, чи могли б сі кості ожити? Я відповів: Господи Вічний, ти про те відаєш.

4. Тоді Він сказав: Пророкуй над кістками, промов до їх: Кості сухарі, слухайте вічного Слова!

5. Так промовляв Господь Вічний до тих костей: Ось я зроблю, що дух вступить в вас, і ви оживите.

6. Я відновлю жили на вас, я зроблю, що наросте м’ясо, я покрию вас шкурою, потім я надам дух, і ви оживете і ви пізнаєте, що я Вічний.

7. Тоді я пророкував, як Він мені наказав; і як тільки я те прорік, почався гомін, потім рух, і кості зібрались до купи.

8. І я дивився, і ось поробилися на їх жили, потім поросло м’ясо, і все те покрилось шкурою; але духу не було.

9. Тоді Він сказав мені: Пророкуй до духа, Сину Чоловічий, і скажи духові. Так сказав Господь Вічний: Духу! прийди від чотирьох вітрів і повій на сих побитих, і нехай оживуть.

10. Я пророкував, як Він мені наказав, і дух вступив у їх, і вони ожили і стали на ноги великим військом.

11. Тоді Він сказав мені: Сину Чоловічий, сі кості – се цілий дім Ізраеля. От вони говорять: наші кості всохли, наша надія пропала, все скінчене для нас.

12. Отже для того пророкуй і скажи їм: Так сказав Господь Вічний! Народе мій! Ось я розкрию ваші могили і зведу вас з могил, і поверну вас у землю Ізраеля.

13. І пізнаєте, що я Вічний, коли я розкрию могили ваші і зведу вас з могил.

14. І я надам вам дух свій, і ви оживете, і я оселю вас на вашій землі; і ви пізнаєте, що я, Вічний, скажу і зроблю теє. Так говорить Господь.

Примітки

Вперше опубліковано у статті: Одарченко Петро. Біблійні мотиви у творчості Лесі Українки. – Сучасність. 1988. № 78. С. 88 – 89 (під назвою «Єзекіїль, XXXVII»).

Машинописна копія перекладу з «Листування Лесі Українки з М.П.Драгомановим» зберігається в архіві Світозара Драгоманова у його дочки Л.С. Драгоманової-Демиденко (м. Рочестер, США).

Подано за першопублікацією. Текст підготувала Ольга Полюхович.

Довгий час цей переклад вважався втраченим. Уривок перекладу Лесі Українки із Книги пророка Єзекіїла вперше був опублікований 1988 року в журналі «Сучасність» (№ 78) у статті Петра Одарченка «Біблійні мотиви у творчості Лесі Українки». Текст цього перекладу зберігається у м. Рочестері (США) в архіві Світозара Драгоманова (сина Михайла Драгоманова), який зараз перейшов до його дочки Л.С. Драгоманової­Демиденко.

Авторка зробила переклад із французької Біблії за дорученням свого дядька Михайла Драгоманова й надіслала йому готовий текст 12 серпня 1891 року, перебуваючи в містечку Шаба в Бесарабії на західному березі Дністровського лиману (поблизу Аккерману). У листі від 12 серпня 1891 року Леся Українка повідомляє:

«Шматок Єзекіїла тепер посилаю, хоч властиве, я не розібрала, чи Ви хотіли, щоб я його переклала, чи тілько щоб переписала, але думаю, що переклад не шкодить. Перекладала з французької біблії, бо іншої тут не могла дістати» (Леся Українка. Листи: 18761897. С. 156157).

Петро Одарченко, проаналізувавши переклади Лесі Українки та порівнявши їх з іншими україномовними перекладами, доходить висновку: «Мова перекладу Лесі Українки відповідає нормам української літературної мови» (Одарченко П.Біблійні мотиви у творчості Лесі Українки. С. 91). У порівнянні із перекладом Івана Пулюя (виданий 1903 року) переклад Лариси Косач є більш зрозумілим та легким для сприйняття, у них менше книжних лексем, вона «відзначається своєю нормативністю в лексиці, синтаксі й стилістиці» (Див.: Одарченко П.Біблійні мотиви у творчості Лесі Українки. С. 9092).

Слова з Книги пророка Єзекіїла звернені до іудеїв, котрі були примусово переселені завойовниками-­вавилонянами з батьківщини до Вавилонії й потрапили до вавилонського полону. Великий старозавітний пророк Єзекіїл (або Єзекиїл, VI ст. н.е.), сучасник пророків Єремії та Ісаї, жив у вавилонському полоні і залишив книгу пророцтв, створену приблизно в 594572 рр. до н.е. У той час, коли багато іудеїв перейняли віру і культуру завойовників, пророк Єзекіїл підтримує віру людей у відродження іудейського народу та наснажує їх боротися далі. Він став символом боротьби та нескореності, а його образ знайшов своє відображення і в українській літературі.

За два роки до смерті Тарас Шевченко зробив переспів частини з XIX розділу Книги пророка Єзекіїла (Див.: На ріках вавілонських: з найдавнішої літ. Шумеру, Вавілону, Палестини / упоряд. Москаленко М.; авт. передм. Дьяконов І. Київ: Дніпро, 1991. С. 393). У вірші «» («Восплач, Пророче, Сине Божий!», 1859) Шевченко висловлює сподівання, що скоро минуть «дні беззаконія і зла». Леся Українка підхоплює цю лінію рецепції постаті пророка.

Пророцтво Єзекіїла було суголосне із прагненням Лесі Українки бачити свій народ вільним, сильним і незалежним. «І доки рідний край Єгиптом буде? / Коли загине новий Вавилон?»питає Леся Українка у вірші «І ти колись боролась, мов Ізраїль…» (1904), порівнюючи історію іудейського народу з українською. У інших текстах ця тема звучить не менш гостро: «Хто мене виведе з цього Єгипту, / з краю неволі, з оселі роботи?» («Ізраїль в Єгипті», 1904).

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 14 тт. Луцьк: 2021 р., т. 8, с. 95 96 (текст); с. 932 933 (примітки).