Початкова сторінка

Леся Українка

Енциклопедія життя і творчості

?

Ісайя, глава 1

Переклад Лесі Українки

Чуло небо й землі розповіло, що бог промовляв:

«Я синів народив, я їм долю послав,

Та до мене мій люд не признався.

Знає віл свого пана, осел знає ясла свої,

А мене тільки люди не знають мої,

Мій Ізраель мене відцурався!»

Так говорить господь: «Що для мене ся безліч дарів?

Досить ви попалили ягнят, баранів,

Мені кров кіз, телят вже немила.

Ви до мене не йдіть, хто від вас вимагає сього?

Не приходьте ви більше до двору мого,

Бридкі пахощі ваші й кадила!

Ваших свят, і субот, і великого дня не терплю!

Святкування, постів, празників не люблю,

Ненавидить душа моя того!

Досить ждав я! Тепер за гріхи покарати вже час!

Руки здіймете – я одвернуся од вас,

Я не вчую благання гучного.

Ваші руки в крові, тож обмийте, щоб чисті були,

Скиньте нечисть і гріх, що на душу взяли,

Перестаньте неправду любити.

Справедливо судіть: хто покривджений, ви захистіть,

Сироті і вдовиці по правді чиніть,

І добро научітесь робити.

І тоді, каже бог, ви прийдіте, я суд вам зроблю,

Хоч би ви од гріхів червоніли, то я вас, як сніг, убілю;

Хоч би ви од гріхів паленіли, то я вас, як вовну, вбілю».
 


Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1978 р., т. 10, с. 141.

Вперше надруковано у журналі «Наші дні» (Львів), 1942 р., № 3.

У виданні 1978 р. цей фрагмент подано не як окремий твір, а як додаток до листа Лесі Українки до М.П.Драгоманова від 27.10.1892 р.