8.02.1898 р. До матері

Люба мамочко!

Затрималася з листом через фотографії, хотіла, щоб послати їх заразом. Оце ж і посилаю. А ті «білі» фотографії п. Дерижанов усе надіється «просвітлити» і внаслідок бажання вчора вже зіпсував один негатив жавелевою водою, другого ж не чіпав. «Білі» одпечатки есть готові, і якщо не буде кращих, то візьму їх і пришлю тобі.

З новин тільки та, що Льоня захорував на кір, і через те я не ходитиму на обід до пані Разумової, поки не минеться кір і небезпечність зарази, – боюся нанести чорному хлоп’яті кору, бо тепер я вчу його по-французьки, то воно легко може набратись від мене бацил. Крім того, я знаю, що п. Разумова не схоче взяти з мене грошей за обід, як не взяла на свята, хоч заніматись тижнів зо два не можна буде, а їсти її страву даремне мені якось неприємно. Обідатиму тим часом у Катюші, звичайно, за плату, – я вже так і вмовилась.

Шкода Льоні, хоч хвороба і пуста, але стягнеться на нитку, бо й так воно бліде та зелене, тільки й вигоди, що трохи ся з учення «отрясе». Пані Разумова знайшла собі місце управляющої дачею і з першого февраля вибереться туди жити з меншим хлопцем, а додому ходитиме тільки на обід, бо квартира у неї найнята до мая.

У нас приходили деякі істоти питати про велику хату, проте жадна не найняла: для того завелика, для другого зависока. Руденки були вчора у мене, дивились теж і хату, сподобалась, але їх смущає спільна прихожа (подумаєш, люди гуляють раз у раз!) і високі сходи, а головне те, що їх п. Ліщинська «законтрактувала» до марта.

Зо мною добре ся діє щодо ноги і здоров’я взагалі. «Іфігенія» чогось спинилась тим часом, певне того, що в мене читання прибуло: маю «Вісник літератури» і ще купила собі вірші Елізабети Браунінг (по-англійськи), – давно інтересуюсь сею поетесою, та тільки «случая підходящого» не було купить її твори.

Погода у нас добра – знов пишу надворі. Татари все приносять «подарки», т[о] є[сть] проліски на продаж. Оце днів два йшов дощ при 8° тепла. П[ан] Дерижанов розкашлявся і розхорувався за сі два дні дуже, – плохі все-таки його діла!

Ну, спішуся кінчати, бо спізнюся на пошту: треба сього листа одправити і гроші собі получити. Тобі посилаю дві фотогр[афії], а дві собі лишаю, одну випросила п. Разумова, я їй дала. Чому не посилаєш «Крейц[ерової] сонати»? Чи роз’яснилася справа з Байроном?

Бувай здорова! Цілую міцно тебе і всіх гусів!

Твоя Леся

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 11, с. 16 – 17.

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5 ти т., т. 5, с. 220 – 221.

Подається за автографом (ф. 2, № 177).

Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 428. Істотних різночитань з виданням 1978 р. нема.

зіпсував один негатив жавелевою водою – оця вода є розчином хлориду та гіпохлориду калію (KCl + KClO). Має відбілювальні властивості за рахунок виділення вільного хлору. Занадто густий негатив було зіпсовано сильним відбілюванням. Відповідніше було б скористатись послаблювачем Фармера (на основі ферроціаніду калію), винайденим в 1883 р. Можливо, що Дерижанов не знав про цей новий на той час рецепт.

«Вісник літератури» – «Вестник иностранной литературы», щомісячний журнал, що виходив у Петербурзі протягом 1891 р. Друкував переважно твори зарубіжних письменників у перекладі російською мовою.

купила собі вірші Елізабети Браунінг – Елізабет Баррет-Браунінг (1806 – 1861) – англійська поетеса. Томик її поезій (A selection from the poetry of Elisabet Barrett Browning, Copyright edition. With the portrait of the author. Leipzig, Bernhard Tauchnitz, 1872) зберігається між книжками Лесі Українки у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР (ф. 2, № 1313).

Чому не посилаєш «Крейц[ерової] сонати»? – Йдеться про «Крейцерову сонату» Бетховена.

Чи роз’яснилася справа з Байроном? – Поетеса чекала на 3-й том творів Байрона. Зібрання його творів (The works of Lord Byron. Complete in five volumes. Second Edition. Vol. I. With the portrait of the author. Leipzig, Bernhard Tauchnitz, 1866) зберігається між книжками Лесі Українки (ф. 2, № 1314 – 1317).