15.02.1902 р. До М. В. Кривинюка

Дорогий брате!

З листа п. Квітки довідуюся, що Ліля поїхала до Львова і що папа радив їй звідти не до Петербургу їхати, а до С.-Ремо. Хоч Оксана пише, що Ліля 5 II (ст. ст.), отже через два дні від сьогодні, має ставитись на іспит в Петербурзі, та є чутка, що з іспитів нічого не буде, то, може, Ліля і тепер у Львові. Коли вона у Вас, то передайте їй, що я дуже була б рада, якби вона приїхала, і не тільки егоїстично рада. Всі в один голос писали, що вона заморена і кашляє, і голова їй болить; київська гостина либонь ще «поправила» те все, то варто б їй пожити який час нашим монотонним курортним життям (до речі, то не вийде дорожче від петерб[урзького] життя, хіба що різниця в проїзді). Он тут моя нова сусідка, слабовита дівчина, за три тижні погладшала на 2 kilo, — значить, люди поправляються! Коли в Петербурзі роботи не буде, то, мені здається, страйкувати можна і в Сан-Ремо, при чому можна зазначити, коли треба, що страйкує не випадково, а вмисне. Конечне ж сидіти в Петербурзі під «нагайковий» час нема рації, коли сам не можеш нагайку взяти, або хоч чужу нагайку перебити.

Коли в Сан-Ремо обридне, можна й до Львова поїхати, однаково «за границею», пашпорта нового не брати; а ні, то й додому шлях не заказаний. Звідси я заміряю виїжджати ще не хутко, десь аж в кінці мая, або в початку іюня, бо мені лікар радить їхати морем в саму спеку круговим пароходом, що йде з Генуї до Одеси тижнів 2-3, — тим способом має зміцнитись мій курс курації, бо пробування в одкритому морі вважається найдоладнішим з усіх відомих способів для зміцнення нервових і слабогрудих. Ліля, якби не хотіла їхати морем, могла б вертати суходолом, via Lemberg.

Вже вечір, отже кінчаю, бо, властиве, не маю права писати ввечорі по кодексу мого лікаря, та вже хочеться, щоб лист завтра раніше пішов.

Маюся тепер досить добре, не кашляю, хоч приливи все бувають. Кошмари, що душили мене до галюцинацій, зникли, видно, нерви поправились.

Вітаю і цілую Вас і Лілю (коли ще у Вас).

Леся

Примітки

Подається за виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 597 – 598, з архіву М. В. Кривинюка.