07.1912 р. До матері
| Липень 1912 р. Кутаїсі |
…Кошиця (будучого дирижера музики до сопілки в «Ліс[овій] п[існі]»!) на «Р[ідний] к[рай]» і на всіх, хто має відношення до статті, і тим стягти помсту в виді навмисного «провалювання» музики тієї. Я то думаю, що се вже надмірний страх, і сміюся з того, а Кл[ьоня] нагадує мені твої запевнення, що «Блак[итну] троянду» критики «провалювали» ради помсти за твій антисемітизм (я знов-таки думаю, що вона провалилась сама собою і в значній мірі по заслузі). По-моєму, уступ про Кошиця сам по собі не дуже важний, бо то критика не того, що є, а того, чого нема, хоч і «бажано», щоб було, – ну, а таких критик у нас і так багато… Тим-то шкоди не буде, коли й виключити.
Щодо книжки Людкевича, то перший том її я виписала тоді через книгарню «Л[ітературно]-н[аукового] в[існика]», але, правда, одержала страшно нескоро і після безконечних нагадуваннів. Все-таки вона дуже потрібна для придания вже дописаній статті як слід викінченого виду.
«Біла гусь» дуже велична на портреті, але я на правах найстаршої сестри дозволяю собі усміхатись, дивлячись на неї. «Gusico moja!..» – думаю собі…
Олесь нехай потішиться – він же раніше надрукував свою фант[астичну] поему, чого ж йому ще? А історію Мавки може тільки жінка написати. От «Дон Жуана» я йому «перебила», ну, та хто ж йому винен? Міцно цілую тебе, мамочко. Наші всі вітають.
Твоя Леся
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 12, с. 404 – 405.
Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 622.
Подається за автографом (ф.2, № 251). Початок листа не зберігся.
Датується за змістом. У виданні Леся Українка. Зібрання творів у 14 тт. – Луцьк: 2021 р., т. 14, с. 540 лист датовано серпнем – вереснем 1912 р.
Кошиць Олександр Антонович (1875 – 1944) – український хоровий диригент, композитор, етнограф. У 1920 р. виїхав за кордон.
Хто має відношення до статті – Йдеться, очевидно, про статтю «Новітня українська музична етнографія», надруковану 1912 р. в журналі «Рідний край» (№№ 12 – 15 і 17 – 19) за підписом «Тиміш Борейко» (псевдонім К. В. Квітки).
Щодо книжки Людкевича – Йдеться про книжку «Галицько-руські народні мелодії, зібрані на фонограф Й. Роздольським. Списав і зредагував Ст. Людкевич». Леся Українка прохала Олену Пчілку надіслати їй другий том (1907) цього збірника.
Свою фант[астичну] поему – Леся Українка має на увазі «Весняну казку» («Над Дніпром») О. Олеся, яка вийшла друком 1911 р.