25.04.1912 р. До П. П. Лаврова

Високоповажаний Павле Пилиповичу!

Вчора я одержала од Вас гроші, 75 р[ублів], і листа, писаного ще 26.III. Така велика почтова задержка була виною того, що я написала до п[ана] Петруненка ще раз у цій самій справі і, признаюсь, на сей раз трохи в нервовому тоні, бо мене не так сердило опізнення з виплатами (хоча воно було мені дуже не до речі), як ігнорування моїх листів, просьб і запитань, мені просто здавалось, що я вже стала якимсь нулем і для «Вісника», і для «Дзвона».

У мене був такий настрій, що якби й тепер не дійшло до мене «ні вітру, ні хвилі» од Вас, як од представника «В[істника]» і «Дз[вону]», то я б уже більше ні словом не озвалась, хоч і до кінця віку, махнувши рукою і на читачів, і на заробітки, бо воліла «машиністкою» в канцелярії де-небудь служити, ніж отак вижебрувати ті гонорари та випрошувати собі «ласкавої уваги». Може, такий настрій здасться Вам просто хоробливим, але з мене й трудно вимагати здорової терпливості й спокою, і я не ручу, що при подібних умовах не може повторитись і подібний настрій. Тепер, розуміється, він змінився, і, користаючи з того, поговоримо спокійно.

Коли Ви рахуєте 100 р[ублів], послані зимою, яко належність од «В[істника]», то нехай і так, я тільки хотіла б знати, чи в ці 175 входить і гонорар за «Лісову пісню», чи тільки за «Р[уфіна] і П[рісціллу]», «Вілу» і «Хвилю», якби я мала всі книжки, то могла б і сама вирахувати, але я не маю кінця «Р[уфіна] і П[рісцілли]», бо 11 кн[игу] за 1911 р[ік] так і не одержала, а з сього року маю тільки першу книгу, і більше жодної, тому навіть не знаю напевне, чи «Л[ісова] п[існя]» була надрукована.

Розуміється, що книжками я інтересуюсь не тільки для рахування аркушів (в сьому мене й інші замінять), і тому дуже прошу Вас розпорядити в експедиції, чи вже там як, щоб мені таки вислали 11 кн[игу] 1911 р[оку] і 2, 3 та, либонь, вже й 4 кн[иги] за сей рік,їх можна послати й посилкою, бо, може, бандероль стільки книжок не здержить. Адреса моя все та сама, що я подала в телеграмі, я на неї все акуратно одержую. Якби я мала виїхати чи змінити адресу, то сповіщу Вас завчасу.

Що ж до того, «коли» мені посилати гроші, то є відома приказка: bis dat qui cito dat, але як Ви до іюля не можете, так що ж я можу на се сказати, нехай буде в іюлі. Я ж ніколи не напосідаюся і не «видираю з душі», а прошу тільки визначати термін і суму, щоб я знала, коли і на що маю надіятись, щоб відповідно до того розкладати свої видатки, не попадаючи в руки до лютих тутешніх лихварів, та й щоб в разі малих літ[ературних] заробітків я мала час знайти добрий інший заробіток (се зовсім для мене можливо, тільки не хочеться покладати на те багато сили, бо її вже тоді на писання не стане, а хотілось би жити не тільки «для єдиного хліба»).

Отже, в іюлі я одержу од Вас 87 р[ублів] 50 к[опійок], на точність Ваших рахунків я зовсім покладаюся, та на сей раз надіюся, що і в терміні висилки не буде неточності.

Тепер в справі видання II т[ому] моїх творів. Я в принципі зовсім згожуюсь на се видання, тільки хотіла б знати, чи умови будуть ті самі, які були при І т[омі], чи, може, які інші.

Я дала б до сього II т[ому] збірку дрібних віршів, що не ввійшли у видані досі три книжки, і одну або дві драм[атичні] поеми (се – як дозволить місце). Зараз не можу визначити, які саме речі маю тут умістити, бо їх треба всі переглянути, а передовсім зібрати докупи, се ж, може, і не така швидка справа, бо не всі вони при мені, а деякі ще треба моїм кореспондентам по старих журналах пошукати. Думаю, що і я мушу назначити сю справу не раніше, як на іюль, та се, може, й до речі, бо менше буде плутанини з рахунками, якщо до того часу справа з І т[омом] вже зовсім зліквідується (я принаймні воліла б, щоб се було так).

У всякім разі, до підготовки того II т[ому] я візьмуся таки тепер – дещо ж у мене в хаті є, а Вас попрошу прислати мені, коли можете, ті кн[иги] «Вісника», де уміщені «Кассандра» і «На пущі» (се буде III і IV кн[иги] за 1910 р[ік] і III за 1908), мені б хотілося котрусь із них умістити, а може, обидві, як «влізуть». Дрібними віршами Вас клопотати не буду, зберу якось сама.

Зрештою, може, Вам такий зміст II т[ому] не до мислі, то напишіть, що саме було б Вам бажано, та не дуже гайтеся з листом, коли треба, щоб справа йшла скоріше, бо, приймаючи на увагу простори, місяць може піти на самі прелімінарії, а мені на роботу переписування (з дрібними віршами сього вже не минути) і переглядання теж треба виривати час від своєї хвороби, отже, раніше почати було б практичніше. Але як Вам нема з тим спіху, то я в данім разі не буду в претензії за зволікання, бо се ж Ваша ініціатива, то Ваша й справа, Ваш і інтерес. Якби ж хто інший почав зо мною переговори про подібне видання, то я у всякім разі сповіщу Вас раніше, ніж зважуся на що.

На закінчення ще раз прошу про одно тільки – прислати мені ті книжки «Вісника», що мені бракує, і я вже буду загожена. Ви, запевне, не можете навіть собі уявити, що значать для мене тут сі книжки… зрештою, лірика більше пасує до віршів, а лист сей і без того довгий.

Бувайте здорові. Дай Вам Боже гаразд.

З пошаною Л. Українка

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 14 тт. – Луцьк: 2021 р., т. 14, с. 301 – 304 (текст); с. 531 (примітки).

Подається за автографом, що зберігається в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України (Ф.4028. Оп.1. Од. зб.3. Арк.34 – 37).

Уперше надруковано у виданні: «Слово і час». 1991. № 2. С. 19 – 20.

Тепер в справі видання II т[ому] моїх творів. – Через брак коштів II том творів Лесі Українки у видавництві «Дзвін» так і не вийшов.

Прелімінарії – попередні перемовини, угоди.