1905

Ольга Косач-Кривинюк

Михайло Коцюбинський подарував Лесі свою «Fata morgana», зробивши напис: «Високоповажану Ларису Косачеву з Новим 1905 роком вітає сердечно М. Коцюбинський».

Редактор Микола Дмитрієв і видавець Г. Маркович прислали Лесі Українці запросини присилати свої твори до часописі «Рідний край», що має почати виходити «в найближчім часі».

3 січня Леся написала з Тифлісу листа до М. В. Кривинюка.

8 січня у Аріядни Драгоманової-Труш народилася дочка Аріядна.

2 лютого сестра Ізідора писала до сестри Ольги: «Ми усі здорові, ходимо, як завше: папа у канцелярію, мама у Общество, я у гімназію. Один тільки Микось нічого не робить, тільки гуляє. […] Мали від Лесі і Оксани листи, – вони здорові».

4 лютого Галина Комарова питає в сестри Ольги в листі, як почувається Леся.

В першій половині лютого Лесина мати їздила до Петербургу (з В. Науменком, І. Шрагом і М. Дмитрієвим) клопотатися за громадсько-літературні справи. «Докладну записку» до влади писала Лесина мати.

7 лютого мати писала М. В. Кривинюкові: «Пишу Вам із Петерб[ургу], куди приїхала по своїм ділам з Дмитр[ієвим]. […] Тепер спішуся йти в цензурн[ий] комітет і т. д.».

Також в лютому мати писала сестрі Ользі: «Ну, кланяюся тобі знов таки з Петерб[ургу]. Довго було б розказувать наші хожденія по ділам. Здається, що справа стоїть нічого собі, а впрочім… Ну, та скоро буде отвіт. […] Тут ми теж знімались.» [Мати Лесина, Дмитрієв, Науменко, Шраг].

13 лютого одеські «Южные записки» послали Лесі Українці 9 крб. гонорару за оповідання «Мгновение», надруковане в 4 числі.

3 березня мати пише сестрі Ользі з Києва: «Не пишу через те, що дуже багато треба було б писать після повороту з Петербургу і взагалі. Страх нема часу, бо скрута велика по різним причинам. А оце вже рішуче закривається Літ[ературно]-арт[истичне] общество.»

4 березня з Петербургу Марія Миколаївна Карташевська пише сестрі Ользі, що до Петербургу приїздила Лесина мати, але вони бачилися мало, бо мати була все справами зайнята і до «важних» панів ходила, написала чудову доповідну записку до Вітте, була в хорошому настрої і вигляд мала прекрасний.

7 березня з Тифлісу Леся написала сестрі Ользі листа.

14 березня батько писав сестрі Ользі, що «цими днями» були листи од Лесі і Оксани. З ними все гаразд.

26 березня тітка Єлена питає у сестри Ольги, чи пише їй Леся. «Мені щось не пише», додає.

Ранньої весни сестра Ізідора пише М. В. Кривинюкові: «Леся недавно писала, що мається добре.»

3 квітня Максим Іванович Мережинський, пишучи до М. Кривинюка на листівці з фото картини Padovanino – Judith (Юдита тримає відтяту голову Олоферна), каже: «Посилаю тобі голову Олоферна, яку п. Леся знаходила подібною до твоєї.»

12 квітня Леся пише сестрі Ользі.

14 квітня мати писала м. і. сестрі Ользі: «Зараз піду в Общ[ество літературно-артистичне], – там всякі екстрені діла».

18 квітня батьки вітають Лесю з Великоднем. А мати ще додає: «Поздоровляю з новим оповіданням Винниченка, що напечатане в апр. книжці ,Киевск[ой] стар[ины]’. Дуже забавне!»

21 квітня прийшла листівка від Лесі до М. В. Кривинюка.

24 квітня батько писав сестрі Ользі: «Вчера был Русско-Украинско-Польский вечер-концерт и не мало доставил маме забот. Она сегодня с удовольствием отдыхает. […] По праздничным письмам Леси и Оксаны – они благополучны.»

5 травня батько пише сестрі Ользі:

«Твои предположения вполне одобряю: с 20 мая Микось и Дора (а м[ожет] б[ыть], мама и я) отправятся в Колодяжное и будут там ожидать тебя и М[ихайла] В[асильовича Кривинюка]. Затем после позюмок переедете в Гай, где уже будет Леся и куда приедет Оксана. Дальше как будет – посмотрим». Пише про указ про пільги полякам і далі: «А мы [українці] как раки лезем врозь, разбиваемся все на новые и новые кружки и заводим раздоры между всеми. Дело же укр[аинской] справы ни с места! Зато сколько заміров! Напр[имер] желается издание множества газет на укр[аинском] яз[ыке], а одной ,К[иевской] с[тарины]’ число подписчиков все убывает и убывает. Да що й казать… Одна грусть!

Леся обещает приехать в маю; ускоряй и ты, Лиличка, свои дела!»

8 травня мати пише до M. В. Кривинюка, що всі хотять їхати на літо до Колодяжного.

«От за Лесю ще не знаю нічого певного, як вона думає з літом. […] Співчуваю Вам, у вашому пориванні в свою сторону; справді, в тому є щось органічне, – як ото людину починає тягти хоть би й з далеко кращого краю – в ,свою сторону’. Вашого ніби скептицизму, що проступає в вашому листі, я не поділяю. Взагалі, щодо поглядів на наше сучасне життя, то почуваюся настроєною, можна сказать, в мажорному тоні, і мусить бути, що до того таки суть якісь реальні, справедливі імпульси, бо, як Ви могли замітить, я взагалі, – і по натурі, і по досвідах життя, – ні в якім разі не оптимістка, навпаки, мої діти кажуть, що я занадто песимістка. Отже коли я тепер не вдаюся в песимізм, споглядаючи на наше сучасне життя, то, кажу, мабуть справді єсть в ньому щось надійне. Принаймні, я тую надійність бачу скрізь округ себе. І не в найближчому околі бачу я признаки того, що мене підбадьорює – не в тих ,резолюцях’, та промовах, (навпаки я вважаю те за шум, чи шумовину, котрій я мало придаю ціни!), а бачу я ознаки пробудження в ширших кругах, – якихсь до сеї пори невідомих, і між самим народом. Прокидається, навіть самосвідомість національна, українська, – ото чудасія! Як читаю ,Полтавщину’ то аж дивуюся – ,откуда сие’ нашим людям?! І дуже мене те тішить. Польської сили й впливу я зовсім не боюся і уважаю, що Ви занадто багато ваги надаєте (як завше) полякам. З Галичиною діло було інакше: там і час був не той, коли вони забрали найбільшу силу. Тепер вони у нас нічого не вдіють – і ні крихти нам не страшні! Говорю це, як своє найпевніше переконання.

Отже побачите, як у нас підуть діла! Ось кінчайте лишень з Вашими чехами, та прибувайте до нас, то самі будете бачити, як все добре піде і скільки є самої надійної праці! А праці треба буде, коли хочете, на самому грунті, і праці, котра може кому здатися ,дрібною’; – одначе її дуже треба. От наприклад, прямо нема кому писать популярні книжечки по натур[альній] історії. Зовсім згоджуюся з Вами, що вони мають страшенну силу, далеко поза границями тих немов би то дрібних фактів, про які говорять; вони пособляють викидать з голови метафізичні й інші перегородки та каміння. Сподіваюсь незабаром бачитись з Вами, – отже ширшу розмову на сі теми лишаю надалі, а тепер тільки кажу свої головні думки.»

9 травня тітка Єлена з Мюнхену пише сестрі Ользі з чоловіком до Праги:

Дуже прошу я Вас, будьте Ви такі добрі, добудьте Ви мені Лесині вірші «Львовского издания» і пришліте сюди, і скільки за їх грошей, я зараз вишлю марками. Я хочу їх мати, бо у «русскому изд[ании]» нема того, що я люблю. Чи маєте яку звістку від Лесі?

10 травня Лесина приятелька з дитячих літ Марія Михайлівна Биковська, по чол[овікові] Біляєва, писала тітці Олександрі, що вона повернулася з-за кордону і оселилася в Крем’янці на Волині (її адреса: г. Кременец Волынск[ой] губ[ернии] Ротмистру Крыжановскому для неї). Питає у тітки, де Леся.

18 травня сестра Ольга пише Лесі, що думає виїхати з Праги 2 червня і, побувши по дорозі в Колодяжному, застати Лесю в Зеленому Гаю.

18 травня брат Микола пише сестрі Ользі, що радий з її майбутнього приїзду до Колодяжного, бо він буде там. Просить написати, коли Ольга приїде, то він зустріне. «Леся, не знаю, чи вона вам писала, тоже їде в Колодяжне в началі іюня.»

24 травня Леся пише сестрі Ользі з Тифлісу.

25 травня батько пише сестрі Ользі, що і Леся теж хоче пробути деякий час в Колодяжному. Вона 20-го травня повинна була виїхати з Тифлісу, отже скоро приїде до Киева. В Колодяжному вже є брат Микола; туди приїдуть: мати і сестра Ізідора, батько і сестра Ольга з чоловіком.

В кінці травня і на початку червня Леся гостювала у Комарових на дачі на лимані біля Одеси.

4 червня одеський відділ книгарні «Нового времени» виплатив Лесі 3 крб. 15 коп. за продані три примірники книжки «На крилах пісень», зданих на комісію 16 жовтня 1904 р.

8 червня батько і Леся пишуть з Києва до Колодяжного всій родині, що перебувала вже там, що Леся приїхала до Києва і думає приїхати до Колодяжного 12 червня.

Другу половину червня і перші п’ять днів липня Леся провела в Колодяжному.

5 липня Леся з матір’ю і сестрою Ольгою та її чоловіком Михайлом Кривинюком виїхали з Колодяжного. Леся з матір’ю через Київ до Зеленого Гаю під Гадячим. Сестра Ольга з чоловіком заїздила до чоловікового батька в село біля Заслава, а потім вони обоє теж приїхали до Зеленого Гаю.

Липень Леся в Зеленому Гаю.

21 липня батько пише до Зеленого Гаю, що віддав Лесиного рукописа [«Приязні»?] Науменкові [для «Київської старини»?].

27 липня професор Іван Горбачевський писав Лесі до Зеленого Гаю, дякуючи за прислання «прекрасних пісень» і бажаючи, щоб «дальші Ваші твори борзо побачили світ».

29 серпня Леся в Зеленому Гаю з матір’ю, сестрою Ольгою і Ольжиним чоловіком.

31 серпня батько в листі кличе приїздити до Києва матір і Лесю, щоб зважити про зміни в його службі і про вступ сестри Ізідори до вищої школи.

В кінці серпня чи на початку вересня Леся написала Кобилянській листа. [Ольга Косач-Кривинюк помилково датувала цей лист 1905 р. Насправді він був написаний 24.08 (6.09) 1904 р.]

12-15 вересня Галина Комарова пише м. і. сестрі Ользі: «де зараз Леся і чи думає куди їхати? Яка була б радість, якби вона жила в Одесі».

21 вересня сестра Ольга пише до М. В. Кривинюка на Волинь, де він у свого батька, що вона має 24 вересня їхати разом з своїм батьком з Києва до Здолбунова, там зустріне М. В. Кривинюка, і вони поїдуть до Праги. Батько їде в службових справах. Леся ще в Києві, мати теж. «Мама ще не поїхала в Гадяч. Вчора було генеральне троїння мене і Лесі з її боку. Дора пише, що страшно рада зо всього в Петербурзі [Сестра Ізідора вступила тоді на сільсько-господарські курси в Петербурзі]. Оксана пише, що хотіла б заїхати до нас в Прагу, їдучи додому» [з Льєжу в Бельгії, де вчилась в політехнікумі. ОКК].

23 вересня в п’ятницю о 8 год. вечора Леся, «член Литературно-артистического общества», мала прибути на екстрене загальне зібрання «для обсуждения вопросов, связанных с закрытием общества и ликвидацией дел его». Запрошення на це зібрання підписали вик. обов’язки председателя Р. Якобовський і секретар І. Стешенко.

25 вересня сестра Ольга з чоловіком виїхали зі Здолбунова, де був і батько, до Праги. Батько поїхав до Колодяжного.

26 вересня Леся в Києві з братом Миколою, мати в Зеленому Гаю.

27 вересня сестра Ольга писала Лесі до Києва.

30 вересня Леся мала прибути на повторне екстрене засідання Лит[ературно]-арт[истического] о-ва, що мало відбутися при всякому числі приявних членів. Підписали повістку: вик. обов. предсідателя Я. Гольденвейзер, секретар І. Стешенко.

30 вересня Леся написала з Києва сестрі Ользі.

6 жовтня батько писав дочці Ользі, що Оксанині іспити, як видно з її листа до Лесі, затягуються. Леся пише, що її простуда повторилась і вона, як і в Гаю, не може дихати і повертатися. «Это просто беда»! – зауважує батько.

6 жовтня сестра Ізідора, яка від 14 вересня жила в Петербурзі у Марії Миколаївни Карташевської на Сергіївській вул. ч. 62, ріг Таврійського саду, заслабла на тифоїд і малярію.

9 жовтня по одержанні телеграми про недугу сестри Ізідори Леся поїхала її глядіти.

11 жовтня Леся приїхала до Петербургу.

12 жовтня почався загальний залізничний страйк і припинилося поштове сполучення.

14 жовтня батько пише сестрі Ользі про недугу сестри Ізідори, про те, що Леся поїхала до неї сама хвора, мати хоче їхати 12-14 жовтня, отже, думає батько, вже поїхала. Він про це одержав телеграму од матері в Колодяжному і за її порадою сидить там і чекає од них всіх звісток і не знає, що робити. Голова йому відмовляє міркувати. Почувався добре, а од звістки про Дорину слабість почалась задишка і якесь «уныние», все вона з думки не йде. «Мама б[ула] заслабла от телеграми про Дору».

18 і 19 жовтня в Києві одержано маніфест. Стрілянина. Погром.

21 жовтня мати пише Ользі: «Дора була заслабла, нам прислали дуже прикрі телеграми […] Я в той час лежала слаба сама, – у мене щось робилось в голові (за годину до отримання телеграми був обморок); отже, щоб не було так, як з кн. Труб[ецьким], Леся мене не пустила, а поїхала сама; ще тоді можна було їхать, бо це було ще 9-го октября] […] Отже тепер тільки міркуємо, як приїхати звідти Лесі і Дорі […] Леся поїхала зовсім здорова, мається добре, Петя [син M. M. Карташевської] пише, що Леся не почуває різниці клімату, бо, слава Богу, погода триває ще нічого собі. [… ] все ж краще, якби Леся не виїздила; але вже так сталось! Однак до сеї пори Лесі подорож нічого не пошкодила. […] після 10-го [жовтня] вже й дороги стали! (Леся ледве проскочила щасливо без задержки)».

24 жовтня Климент Васильович Квітка пише сестрі Ользі: «Сьогодні в ,Киевск[их] откл[иках]’ надрукована по-українськи стаття Єфремова – перше безцензурне українське слово». Пише, що для видання самостійної української газети вже все готове. Квітка має цілком віддатися утворенню «матиці» (тільки не під цею назвою). Просить Кривинюків написати статті про чеську матицю для української газети.

25 жовтня сестра Ізідора написала (ярижкою) листа сестрі Ользі з Петербургу до Праги [Ізідора сестрі Ользі завжди казала «ви». ОКК].

На тому самому листку Леся теж написала листа сестрі Ользі.

26 жовтня мати пише сестрі Ользі: «Дора вже зовсім здорова, сьогодні (26-го) був лист од 20-го. Леся і Дора збираються в Київ.»

4 листопада батько пише сестрі Ользі з Києва. Турбується, де Оксана. «Мы все здоровы. Дора начала прогуливаться. […] С ж. д. забастовками одна біда! Боюсь даже в Колодяжно ехать. […] Приказ о моей отставке пришел. Досадно, что разные тревоги и холод вертают одышку: что делать?»

5 листопада з Киева Леся написала Кобилянській листа.

5 листопада Леся приписала на листівці спільній з сестрами Оксаною та Ізідорою сестрі Ользі.

23 листопада Леся написала сестрі Ользі і M. В. Кривинюкові листа.

25 листопада сестра Ольга і М. В. Кривинюк писали Лесі з Праги до Києва.

5 грудня у сестри Ольги народився син Михайло.

8 грудня Леся написала сестрі Ользі і М. В. Кривинюкові листа.

19 грудня батько пише сестрі Ользі і М. В. Кривинюкові, що «сьогодні» одержалась їх листівка з 12 грудня до Лесі. Додає, що досі нелад у поштовій справі і в залізничній.

19 грудня Леся написала сестрі Ользі і її чоловікові листа.

20 грудня мати писала сестрі Ользі: «…все такі справи закрутилися, що довгого листа зовсім не можна було написати. То Общество жіноче, то їздила я в Полтаву, то писала для нової газети полтавської (‘Рідний край’) – і так все кручуся!» Далі мати пише, що Микола, Зоря, Володя [Просяниченко], Бриф їдуть 21 грудня в Колод[яжне] на 10 днів, туди поїде на 2-й день свят батько, а на 3-ій Дора. «Ми з Лесею будемо у Києві. […] Губернатор не розрішив Єфр[емову] і Грінч[енкові] видавать ,Громадське слово’. Подав Леонтович, просить дозволу видавать ,Гром[адську] думку’. Невідомо, що скажуть. Полт[авський] же губернатор розрішив ,Рідний край’. ,Хлібороб’ вже сконфіскований, – і саме впору, бо було дуже мало сотрудн[иків] і грошей. То хоть з честю загине! Цікаво мені, що буде з ,Рідним краєм’. Ми з Лесею туди дали чимало. Але сотрудн[иків] мало. Газета друга (Лесі, Стеш[енка] й інших) теж буде видаватись.»

25 грудня Олександра Євгеніївна Судовщикова-Косач писала сестрі Ользі, що вона бере участь у організації «Общества трудящихся женщин» і додавала: «Леся, вероятно, тебе писала, что и она организует свое Об[щест]во и, я думаю, ты огорчена, что не можешь принять в нем участия».

Підстави

1. Напис на книжці.

2. Запросини від редакції.

3. Купон від переказу грошей.

4. Зазначення на квитанції.

5. Спомини А. С. Макарової.

6. Повістки від Літ [ературно]-артист[ичного] т-ва.

Листи

7. Лесин до M. В. Кривинюка. 3 січня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

8. А. Драгоманової-Труш до сестри Ольги. 26 січня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

9. Сестри Ізідори до сестри Ольги. 2 лютого. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

10. Галини Комарової до сестри Ольги. 2 лютого. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

11. Материн до М. В. Кривинюка. 7 лютого. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

12. Батьків матері. 10 лютого. Архів Олени Пчілки

13. Материн сестрі Ользі. Лютий. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

14. Материн сестрі Ользі. З березня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

15. M. M. Карташевської до сестри Ольги. 4 березня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

16. Лесин сестрі Ользі. 7 березня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

17. Батьків сестрі Ользі. 14 березня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

18. Тітки Єлени сестрі Ользі. 26 березня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

19. Дорин М. В. Кривинюкові. Рання весна. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

20. М. І. Мережинського до М. В. Кривинюка. З квітня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

21. Лесин сестрі Ользі. 12 квітня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

22. Материн сестрі Ользі. 14 квітня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

23. Батьків і материн Лесі. 18 квітня. Архів Лесі Українки

24. Євгенії Михайлівни Косач до Лесі. 20 квітня. Архів Лесі Українки

25. Батьків сестрі Ользі. 24 квітня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

26. Батьків сестрі Ользі. 5 травня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

27. Материн М. В. Кривинюкові. 8 травня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

28. Тітки Єлени до сестри Ольги. 9 травня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

29. Марії Михайлівни Биковської-Біляєвої до тітки Олександри. 10 травня. Архів Лесі Українки

30. Сестри Ольги до Лесі. 18 травня. Архів Лесі Українки

31. Брата Миколи до сестри Ольги. 18 травня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

32. М. І. Мережинського до сестри Ольги. 20 травня. Архів Ольги Косач-Кривинюк.

33. Лесин сестрі Ользі. 24 травня. Архів Ольги Косач-Кривинюк.

34. Батьків сестрі Ользі. 25 травня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

35. Батьків і Лесин матері і іншим. 8 червня. Архів Олени Пчілки

36. Сестри Оксани Лесі. 18 червня. Архів Лесі Українки

37. Тітки Олександри матері. 7 липня. Архів Олени Пчілки

38. Батьків матері, Лесі, Ользі. 21 липня. Архів Олени Пчілки

39. Сестри Ізідори матері. 24 липня. Архів Олени Пчілки

40. Проф. Івана Горбачевського Лесі. 27 липня. Архів Лесі Українки

41. Батьків матері. 9 серпня. Архів Олени Пчілки

42. Батьків матері. 29 серпня. Архів Олени Пчілки

43. Батьків матері. 31 серпня. Архів Олени Пчілки

44. Лесин Кобилянській. Кінець серпня чи початок вересня. Копії листів Лесі Українки до Ольги Кобилянської, що їх надіслала Ользі Косач-Кривинюк Марія Деркачева, л. 48.

45. Галини Комарової сестрі Ользі. 12-15 вересня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

46. Сестри Ольги до М. В. Кривинюка. 21 вересня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

47. Батьків матері. 26 вересня. Архів Олени Пчілки

48. Лесин сестрі Ользі. 30 вересня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

49. Батьків сестрі Ользі. 6 жовтня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

50. Батьків сестрі Ользі. 14 жовтня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

51. Материн сестрі Ользі. 21 жовтня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

52. Батьків матері. 21 жовтня. Архів Олени Пчілки

53. Климента Квітки сестрі Ользі. 24 жовтня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

54. Лесин і сестри Ізідори сестрі Ользі. 25 жовтня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

55. Материн сестрі Ользі. 26 жовтня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

56. Батьків сестрі Ользі. 4 листопада. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

57. Лесин Кобилянській. 5 листопада. Копії листів Лесі Українки до Ольги Кобилянської, що їх надіслала Ользі Косач-Кривинюк Марія Деркачева, л. 49.

58. Лесин сестрі Ользі. 5 листопада. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

59. Лесин сестрі Ользі і М. В. Кривинюкові. 23 листопада. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

60. Сестри Ольги і М. В. Кривинюка до Лесі. 25 листопада. Архів Лесі Українки

61. Лесин сестрі Ользі і М. В. Кривинюкові. 8 грудня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

62. Батьків сестрі Ользі і М. В. Кривинюкові. 19 грудня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

63. Лесин сестрі Ользі і М. В. Кривинюкові. 19-20 грудня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

64. Материн сестрі Ользі. 20 грудня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

65. О. Є. Судовщикової-Косач. 25 грудня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

1905 Написано

25 січня Осіння казка.

Лютий і поч. березня: Великий переклад для «Донской речи».

30 квітня Примара.

30 квітня Пісні з кладовища: 1. Я на старім кладовищі лежала. Недруковане. 2. На кладовищі ми про щастя говорили. Недруковане. [Надрук. 1947. Ред.]

1 травня Приязнь.

1 липня, Колодяжне Пісні про волю: І. Ось вони йдуть. Недруковане. II (III). «Нагаєчка, нагаєчка!» Недруковане. III (II). Чого марсельську пісню чути? Недруковане. [Надрук. 1947. Ред.]

3 серпня Мріє, не зрадь. Недруковане. [Надрук. 1946. Ред.]

3 серпня Упоєні на бенкетах кривавих. Недруковане. [Надрук. 1947. Ред.]

29 серпня Три хвилини.

Кінець серпня або початок вересня Лист апостола Павла до Коринтян. Гол. 13. Недруковане. [Надрук. 1954. Ред.]

3 грудня Ось уночі.

Диявольське наводження. [Надрук. 1913. Ред.]

1905 Надруковано

Було се за часів святої Германдади. В альманасі «З потоку життя». Херсон 1905.

Євангеліє. Моріса Верна. Переклад. Львів. 1905.

Мгновение. Опов. рос. мовою. «Южные записки». 1905, ч. 4. Одеса.

Дочка Ієфая. «За красою». Альманах в честь Ольги Кобилянської. Чернівці, 1905, стор. 5-6.

Напис в руїні. Ізраїль в Єгипті. «ЛНВ», т. XXX, 1905, кн. 4, стор. 1-3.

Приязнь. Оповідання. «Киевская старина», 1905, ч. 10, стор. 11-72.